10 ТЕЗ ПРО ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗМ
2012/02/28
Окупація: Голодомор
2012/02/28

28 лютого народився Павло Шандрук

Ми пам’ятаємо 28 лютого 1889 року народився генерал-хорунжий Армії УНР Павло Шандрук.
Павло́ Феофа́нович Шандру́к (* 28 лютого 1889, село Борсуки Кременецького повіту на Волині, нині Лановецького району Тернопільської області — † 15 лютого 1979, Трентон, США, поховано на українському православному цвинтарі в Баунд-Бруку, штат Нью-Джерсі) — видатний український військовий діяч, генерал-хорунжий Армії УНР, дійсний член НТШ.
1911 року закінчив Ніжинський історико-філологічний інститут князя Безбородька, 1913 року — Олексіївську військову школу в Москві.
Служив у 70 Рязанському піхотному полку, в складі якого брав участь в Першій світовій війні: командував батальйоном, був помічником командира полку з господарської частини. З 1916 командир батальйону 232 запасного піхотного полку, згодом служив у 2гому броньовому відділені. Під час війни був отруєний газами, одержав всі нагороди до ордену Святого Володимира четвертого ступеня з мечами та биндою. Останнє звання в Російській імператорській армії – штабс-капітан.
У 1917 — 1920 роках перебував в Армії УНР.
Від квітня 1920 року — командир бригади Третьої Залізної Дивізії, генерал-хорунжий.
З кінця 1920 року в Польщі; один із засновників військового журналу «Табор».
Від 1926 року — контрактовий офіцер Війська Польського в чині майора.
1938 року у чині підполковника закінчив польську академію генерального штабу;
У польсько-німецькій війні 1939 року — командир 29-ої польської бригади. 23 вересня 1939 у бою з гітлеровцями під Томашевом Любельськім врятував бригаду від знищення, за що у 1965 році був нагороджений орденом Virtuti Militari.
Від 23 вересня 1939 року до січня 1940 року він був в німецькій неволі. У роках 1940-1944 працював як керівник кіно в Скерневіцах, Генеральна губернія.
Наприкінці 1944 року за згодою всіх українських угруповань в еміграції очолив Український національний комітет в Німеччині, призначений його президією (з 1945 року) командувачем Української Національної Армії, до складу якої увійшла дивізія «Галичина» (як 1 Українська Дивізія). Спричинився до виведення дивізії з фронту перед німецькою капітуляцією.

Генерал Павло Шандрук в однострої Української Національної Армії
Будучи позапартійним і далеким від політики, генерал Шандрук, на доручення уряду УНР і президента Андрія Лівицького особисто 1945 року очолив Український національний комітет, підтримуваний всіма українськими політичними партіями (уенерівці, гетьманці, мельниківці та бандерівці). Вже в лютому 1945 року комітет почав активну роботу.
У березні 1945 року німецький уряд визнав УНК як офіційного репрезентанта українців (в тому велика заслуга Павла Шандрука особисто) і союзну сторону у війні. Уряд УНР підвищив Шандрука до генерала-поручника, і з цим він приступив до формування Української Національної Армії (УНА), до якої мали увійти всі українські формації по німецькому боці фронту (понад 220 тисяч вояків).
В кінці квітня 1945 року генерал Шандрук як командант УНА відвідав Дивізію «Галичина», що стояла тоді на фронті в Австрії. Дивізійники з великим ентузіазмом вітали свого генерала. 25 квітня відбулося урочисте складання присяги на вірність Україні — так постала 1-ша УД УНА.
Перед закічненням війни Українська Національна Армія складалася з 1-ої дивізії УНА (14-та дивізія СС «Галичина»), 2-ої дивізії УНА (протипанцерна бригада «Вільна Україна» + бригада майора Пітулея), наземних частин, які включали парашутистів («Група Б» під командуванням генерала Тараса Бульби-Боровця), поліційних батальйонів, українського персоналу Люфтваффе та деяких інших частин. Були плани щодо прилучення УВВ (Українське Визвольне Військо — понад 120 тисяч вояків), а також кубанських козаків і навіть грузинської національної частини.
Після війни був у полоні, зажадав особистої зустрічі з генералом Владиславом Андерсом, що знав його ще з військових дій в 1939 р., і за клопотанням останнього був звільнений. Жив в еміграції у Німеччині, з 1949 в США. В 1965 році став кавалером найвищої військової нагороди Польщі ордену Virtuti Militari за героїзм під час військових дій 1939 р.[2] Автор праць з військової історії.
Шандруку належать праці з найновішої історії української армії українською, польською та англійською мовами. Серед них видана 1959 року в Нью-Йорку праця «Arms of Valor» («Армія звитяги»; в укр. перекладі Бурмістенка М.Б. — «Сила доблесті»). Був редактором збірника «Українсько-московська війна в 1920 р. в документах» (1933).

Поділитися в соціальних мережах

Share to Facebook
Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to Yandex

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *