Микола Арсенич: найтаємничіший генерал
2016/06/16
Польські звірства проти українців. Тема, яку замовчували десятиліттями.
2016/07/10

Далекосхідна Українська республіка

24.06.1918 Проголошено на Зеленій Україні – Зеленому Клині, в Микольсько-Усурійську – Далекосхідну Українську Республіку!
Назва Зелений Клин з’явилася в кінці 19 ст. завдяки масової еміграції українців на південь далекосхідного регіону Російської імперії і витіснила іншу українську назву цього регіону – Закитайщина. Спочатку під Зеленим Клином малася на увазі територія Приамур’я і Усурійського краю, що стала основним об’єктом української колонізації на Далекому Сході в другій половині 19 – початку 20 ст. Однак, коли на порядку денному політичного життя стало питання про необхідність створення Української держави на Тихому океані, Зелений Клин отримав більш широку інтерпретацію – це територія від Байкалу до Берингової протоки. Фактично всі ці землі в роки Громадянської війни були охоплені спільною боротьбою українців за створення єдиної і незалежної держави. У ці роки поряд із Зеленим Клином стали використовуватися інші назви цієї ж території – Зелена Україна і Нова Україна.
Напередодні 1917 року там мешкало 1 000 000 українців, а якщо з врахуванням усурійських та забайкальських козаків, що родом були з Кубані то й до 1 500 000!
В Зеленій Україні працювала “Просвіта”, з 30 квітня 1917 р. виходить перша на Далекому Сході українська газета «Українець»; редактором її був Дмитро Боровик. Було багато театральних гуртків, студентських брастсв, гуртки “Громади” тощо.
Відомими діячами на Зеленому Клині були Юрій Глушко-Мова – голова Українського Крайового секретаріату; Борис Хрещатицький – отаман Далекосхідного українського війська Зеленого Клину. Іван Багряний у 1932-1937 рр. перебував на засланні в Зеленому Клині, звідки втік до України. Почуття від пережитого на засланні та під час втечі висловлені в романі «Тигролови» (1944).
Непроста склалася доля наших людей на другому куті землі у XX ст. – репресії, розстріли, русифікація. Переслідування українців тривають і досі. Анатолій Кріль († 3 квітня 2004, Владивосток) — громадський і культурний діяч Зеленого Клину. Організатор і керівник українського народного хору «Горлиця» (який тепер носить його ім’я). Голова першої зареєстрованої на Далекому Сході парафії Української православної церкви Київського патріархату. Громадська та релігійна діяльність А. Кроля викликала шалений опір з боку місцевої влади. 1 квітня 2004-го року, повертаючись додому з репетиції хору, А. Кріль був жорстоко побитий невідомими. Через день, 3 квітня 2004-го року, від отриманих травм він помер. Вбивці А. Кроля не знайдені до цього часу. Діяльність УПЦ КП у Владивостоці заборонена.

Юрій Мова

 

Борис Хрещатицький у французькому мундирі Іноземного легіону

 

Українська маніфестація, Владивосток

 

 

 

Поділитися в соціальних мережах

Share to Facebook
Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to Yandex

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *