FEMEN і …
2012/08/21
Концепція самостійної соціалістичної Української республіки за Миколою Міхновським
2012/08/22

Історія та діяльність організації самостійників “Оборона України”

Розпочинаючи тему бойовиків УНП (Самостійників) ,слід зазначити, що це малодосліджена сторінка нашої історії, бо свого часу самостійники тримались осторонь основної маси українського руху,і з усіх партій були мабуть найбільш законспіровані. Ясна річ, самостійникам могло загрожувати тюремне ув”язнення і каторга, бо фактично їх могли звинуватити у сепаратизмі. Переважна більшість українських партій домагалась у ті часи лише автономії,і вважали самостійників “відморозками”,занадто радикальними і т.д.

Ще під час своєї першої історичної промови на тему необхідності збройної революційної боротьби за права українського народу 19 лютого 1900 року, Микола Міхновський із запалом говорив про «потребу терористичної акції».

У 1903 (за деякими авторами,у 1904) році у УНП з”явилось бойове крило, організація “Оборона України”.
Очолив організацію Віктор Чехівський,що походив з відомої сім”ї українських патріотів. Його рідний брат був депутатом Держ.Думи та ЦР,членом УСДРП. Віктор у більшості джерел подається як професійний військовик, але я припускаю,що на момент свого лідерства в організації він міг бути ще юнкером. Адже на початку Першої Світової війни він матиме чин підпоручика. Його доля склалась трагічно,на початку ПМВ він був застрелений фельдфебелем своєї роти,коли намагався перейти з нею на бік УСС.

Організація діяла в основному у Харкові,і була суворо законспірованою. Серед її членів – юнкери Чугуївського військового училища. Лідер – Чехівський,теж військовик. Особисто я маю деяку думку,що до організації належали лише виключно люди пов”язані з військом.

Метою організації (в подальшому) було очолити повстання в Україні. А серед ближчих перспектив і завдань організації – демонстративні акціїї боротьби з російським пануванням в Україні та його проявами.

Однією з найвідоміших акцій “Оборони” був підрив пам”ятника Пушкіну у Харкові в ніч з 30 на 31 жовтня 1904 р.
Газета «Киевлянин» 1 листопада 1904 р. повідомляла читачам таке: «Харків, 31 жовтня. Уночі біля пам’ятники Пушкіну стався вибух невідомого набою, що його гуркіт був подібний до громового удару. Ведеться старанне слідство, жертв нема.» Як виявилося, після «громового удару» не було пошкоджено і пам’ятник. Від постаменту лише відколовся кусок граніту. Учасники цієї акції залишилися невідомими.

Інша згадка про вибух у газетаз : “Вибух у Харкові. О 1 год. 20 хв. ночі проти 31 жовтня у театральному садку коло бюста О. Пушкіна почувся сильний вибух, який було чути в
далеких частинах міста. Силою вибуху вибито безліч шибок у сусідніх із садком будинках … На місці вибуху утворилася досить глибока воронка. Від п’єдесталу відколовся шматок граніту”.

Невідомо,чому самостійники не змогли підірвати пам”ятник повністю,адже серед них було достатньо військових…
Цілком можливо,що акція була суто демонстративною,і повинна була вплинути на міністра народної освіти імперії,що тоді перебував у Харкові.

Акція була присвячена 400-річчю “Возєднання Малоросії і Росії”.

Джерело: мережа інтернет.

Поділитися в соціальних мережах

Share to Facebook
Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to Yandex

1 Comment

  1. Viktor сказав:

    СПАСИБІ! ТІЛЬКИ, НЕ ЗОВСІМ ЗРОЗУМІВ СТОСОВНО 400-РІЧЧЯ!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *