Спогади про майбутнє (до проблеми взаємин української і російської мов)
2013/02/26
ПОВСТАНСЬКИЙ ВЕДМІДЬ
2013/03/07

ЯК ВИРОСТАВ ПРОВІДНИЙ ЧЛЕН ОУН

«Тим часом молодь мріє про новий зрив, що його підготовляє смілива армія українських революціонерів – УВО. І не один у своїй уяві випарував таку революційну організацію, в якій що не член, то безстрашний воїн, го­товий на все, на кож­ний наказ, взір карности й вірности. Цей член має виконати чин, що наблизить день волі України. При цьому він обережний, законспірований до останніх можливостей. Бо ж найменше підозріння викликає настороження. Найменший підозрілий факт і вже сувора та рішуча на нього реакція… До кого нема стовідсоткового довір ‘я, цей не має що робити серед революціонерів-підпільників. Бо в тій, вимріяній молодечою уявою організації все чисте, ідеально чисте й беззасте­режно совісне. А провід тієї організації – це самий криш­таль. Його члени безсумнівно певні, гідні найвищого довір’я, найвищої відданості. Кожне їхнє слово – чиста правда, кожний чин – найкращий, повний посвяти, повний всеціло віддання справі. Це справжні лицарі, справжні герої. До проводу дорога важка. Туди попадає тільки той, хто був різаний і не скривився, хто був мучений і не заломився, хто перебув найважчі тортури і не зрадив. Там самі найкращі з найкращих, і найтвердші з найтвердіших! А якщо хто із них провинився, того жде невблаганна, але до найвищих мож­ливостей найсправедливіиіа кара. Такий їхній провід, тих вимріяних революціонерів.

І юнацька душа мріє бодай одним оком глянути на того, хто має честь бути провідником такої організації, побачи­ти того, хто був найкращим із усіх…

І одного дня до такого молодого мрійника зближається його друг і запитує, чи не хоче він належати до організації, стати в лави тих, які підпільно борються за волю рідного краю… Він мав би відмовити?.. Схвильований він тільки хотів би спитати, чи він гідний такої великої почесті…

І так починалося…

Стріча, псевдо, кличка… ще кілька зустрічей… А там у газеті повідомлення про арештування… Протягом довгого часу, ніби тиша й спокій та тривожна непевність. А потім приходить хтось незнайомий із кличкою і каже: «Від нині ти займеш місце свого зверхника, бо він дістав інше при­значення…».

Як це так? Таж він ще ніби недавно склав приречення, а вже має бути провідником для інших? Але сумніви скоро зникають і молодий підпільник кидається до праці так, як про це мріяв: точно, совісно, з посвятою.

А ще через деякий час його кличуть на зустріч, де не­знайомий йому досі чоловік заявляє, що від сьогодні він буде працювати серед гурта інших людей, а тих, що їх досі вів, передасть одному з-поміж них. І знову важка децизія: він повинен призначити провідника для свого дотеперішнього звена, а він ще так недостатньо знає тих своїх друзів, яки­ми проводив…

На наступній стрічі від довідується, що його призначе­но до проводу району. Він одержує пост організаційного… З тим постом пов ‘язані пляни нав ‘язування порваних арештуваннями зв ‘язків, поновне охоплення району організаційною мережею. Приходять неспані ночі, ходження маловідомими дорогами й стежинами, праця над творенням нових організаційних ланок-звен, підбір людей… А тут одного дня на зустріч не вийшов провідник району. Арештований…

Тепер усі друзі з районового проводу знають, що йому доручено працю районового провідника. Він до цього гото­вий, бо ж сам ставив цей район. Хоч організаційна робота в районі ще добре не закінчена, бо не стало часу, але він доведе її до кінця. Його район буде першим між першими. Друг той а той, котрого він добре пізнав, буде на його по­передньому місці, буде організаційним.

Район знову готовий до дії. Праця ще інтенсивніша, ніж перед тим: зустрічі, звіти, підготовка членів і їхній вишкіл, накази, поїздки, наради… А через деякий час на одній нараді його покликують вище – до повіту, за те, що він добре на­ладнав свій район. А потім до округи.

Праця ширша, але досвід уже набутий, треба лише ознайомитися докладно з умовами праці, відбути необхідні зустрічі… Втім приходить наказ згори виїхати до Львова. І він їде разом з окружним провідником під таку й таку адре­су, за такою і такою кличкою.

У Львові несподівана вістка: ворожа поліція впала на слід кількох членів і вони мусять на деякий час виїхати за кордон. Він і провідник округи відсьогодні будуть працю­вати в Крайовій Екзекутиві. Провідник ще повернеться до округи, щоб передати іншому свої функції, а він уже залишається на праці.

Він у Крайовій Екзекутиві! Він не може цього збагнути. Адже ж він так мало підготований до такої відповідальної праці… Чому він не знав, що таке його чекає? Боже, скільки часу він не раз витратив на дурниці, а скільки можна було прочитати, скільки навчитися за той втрачений час!.. Коли б тепер можна мати бодай частину того часу, який здається йому протраченим, він уже знав би, як його вико­ристати…

Але тепер часу немає. Треба своє непідготовання надолу­жити працею. Такою працею, що не знає ні сну ні відпочинку.

­Так, на ньому велика відповідальність, на ньому надія про­воду, може, навіть мільйонів… всього народу. Він член Екзекутиви… А що ж є вище, яка ж більша відповідальність?

Відчуття великого обов’язку заставляє його до праці, яка не знає про відпочинок, про небезпеку, не знає нічого не­можливого… При тому треба бути дуже обережним. Він мусить витримати: найдовше, його так легко не дістануть у свої руки вороги…

Так приблизно виростав провідний член ОУН. Таки­ми були ті сотні членів Крайової Екзекутиви, окружних, повітових чи районових проводів. Такими були також і рядові члени. Так виростали Грицай-Перебийніс, Гасин-Лицар, Маівський-Косар, Мирон-Орлик, Климів-Легенда, Шухевич-Чупринка, так приблизно виростав Степан Бандера. А з ними подібно виростали Старик, Березинський, Білас, Данилишин, Пришляк, Голояд і сотні тисяч без­страшних борців за волю України – надія народу і пострах для ворога. А з них виросла пізніше УПА…».

Микола Климишин, «В поході до волі»

Святослав Липовецький “Червоно-чорне. 100 бандерівських оповідок”

Поділитися в соціальних мережах

Share to Facebook
Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to Yandex

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *