ДОНБАС ІЗ ТРИЗУБОМ (про національно-визвольне підпілля)
2011/09/23
ЗАКРИВАВЛЕНЕ ВОЗЗ’ЄДНАННЯ 17 ВЕРЕСНЯ 1939 РОКУ
2011/09/26

КОЛКІВСЬКА ПОВСТАНСЬКА РЕСПУБЛІКА

Сподівання на те, що німці, окупувавши Україну, не будуть чинити опір створенню Української держави, за яку протягом століть поклали свої голови тисячі і тисячі найкращих синів і дочок України, не справдилися. Проголошений ЗО червня 1941 року Акт про відновлення Української Держави та Декрет про створення Українського уряду на чолі з Ярославом Стецьком викликали шалений спротив з боку керівництва гітлерівської Німеччини. Вже 5 липня 1941 року фашисти заарештували та надовго ув’язнили Степана Бандеру. 9 липня був також заарештований Ярослав Стецько.

Окупанти ліквідували відомі українські батальйони Роланд і Нахтігаль , на базі яких планувалось створити Українські Збройні Сили.

25 листопада 1941 року фашисти у Львові розстріляли міністра Андрія Пясецького та 28 патріотів ОУН із уряду Я. Стецька. Така ж доля спіткала інших чільних активістів ОУН, зокрема Олену Телігу, Олега Ольжича, Івана Рогача.

Після певної провокації, вчиненої М. Кузнецовим, німці розстріляли сотні українських патріотів, ідо томилися в Рівненській тюрмі. Розпочалося жорстоке переслідування українських патріотів. Керівництво ОУН Степана Ьандери переходить у підпілля. Для спротиву окупантам по всій Україні створюються загони самооборони.

Центр національно-визвольної боротьби тимчасово переходить на Волинь. Тут, 14 жовтня 1942 року, на базі добровільних загонів самооборони, створюється Українська Повстанська Армія, яка, за рішенням Проводу ОУН, розгорнула боротьбу на два фронти проти німецьких фашистів та комуно-більшовицьких партизанів під девізом: Здобудеш Українську державу, або загинеш в боротьбі за неї”.

Унікальним явищем в історії національно-визвольної боротьби була Колківська Повстанська Республіка, створена весною 1943 року на Волині з центром у містечку Колки, що неподалік від м. Луцька. Формування Колківської держави почалося у березні 1943 року. Повстанський загін командира “Олега (Миколи Ковтунюка) вигнав із м. Колки і навколишніх сіл німців та поліцаїв. Інші повстанські відділи ОУН-УПА звільнили від фашистів та більшовицьких партизанів населені пункти Маневицького, Цуманського, Рожищенського, Ківерцівського, Степанського районів Волинської області. Утворився острівець вільної, незалежної Української держави, яка проіснувала до листопада 1943 року. Народ з любов ю назвав її Колківською Повстанською Республікою.

Отже, на звільненій території утворилася і активно діяла українська влада. Відділи ОУН і УПА допомагали населенню організувати свою власну адміністрацію та надавали їй всебічну підтримку. У цій Повстанській Республіці найбільш активним було життя військове.

У селі Старосілля розмістився великий політично-видавничий осередок, у якому працювали представники майже з усієї України, а кореспондент “Дніпровий був родом із Зеленого Клину.

У цьому осередку опрацьовувалися статті, відозви, вишкільні матеріали тощо. Політична література розсилалась далеко за межі Волині. Це був своєрідний штаб, про який мало знали сторонні.

У Колках була розташована військова школа. Тут містився штаб групи УПА Турів , командиром якої був Олег” (М. Ковтунюк), а згодом Рудий (Юрій Стельмащук). Штабом керував майор “Клим . У Колках побував Роман ІІІухевич. Він зустрівся з командиром УПА “Північ Дмитром Клячківським (“Климом Савуром”), провів нараду командирів УПА, надав допомогу в справі організаційної роботи.

Все доросле населення республіки було зобов язане проходити різноманітний військовий вишкіл: суспільно-політичний, старшинський, підстаршинський, розвідувальний тощо.

У Колках діяла школа артилеристів і мінерів, а також курси самооборонної кінної розвідки та політосвіти. Почали працювати школи, лікарні, а також клуб, в якому проходили мітинги, збори і концерти, читалися лекції. Були відкриті пункти з переробки продуктів харчування та виготовлення товарів широкого вжитку. Відновлено роботу електростанцій, світло подавали в лікарні і школи.

Для охорони населення від грабіжників Головна команда УПА організовувала самооборону. Кожен надрайон, район, село ставали військовим табором, а весь народ – вояками. У селі Копилля було виконано і обладнано 7 бункерів, де було закладено 450 центнерів жита, 45 центнерів борошна, 300 кілограмів сухарів, 7 операційних столів, лікарняні ліжка та медикаменти.

Особлива увага приділялася навчанню і вихованню дітей та молоді. З 15 вересня 1943 року почали працювати школи. Організацією та розвитком шкільництва відав шкільний інспектор, який був підзвітний політичній референтурі.

Для надання медичної допомоги в селах Головним командуванням ОУН-УПА створювалися медичні та аптечні пункти, а також невеличкі шпиталі на п ять-шість ліжок. Відкрито курси медичних сестер. У Колках діяла надрайонна служба безпеки і Революційний суд.

Усе це свідчить про те, що Колківська Республіка була досить організованим і владним утворенням із деякими елементами державності. Існував взірцевий громадський і повстанський порядок.

Німецькі окупанти не могли спокійно дивитися на острів вільного життя на окупованих ними землях і робили все, щоб його ліквідувати. Декілька разів були спроби розгромити Республіку силою місцевих гарнізонів, але завжди перемога була за повстанцями. І лише 4 листопада 1943 р., залучивши регулярні фронтові частини (артилерію, танки, авіацію), нацисти знищили Колківську Повстанську Республіку.

Німецькі фашисти з жорстокістю переслідували і нищили похідні групи УПА, які поспішали у східні області України, щоб допомогти братам-українцям відбудовувати свою державу. Вони на Житомирщині арештували Климишина – керівника похідної групи Північ”, яка рухалась у напрямку Києва.

У Миргороді Полтавської області окупанти схопили і розстріляли керівника похідної групи “Центр” Миколу Лемика та п’ять його побратимів. Ті, хто вцілів з цієї групи, дійшли до міста Суми і провели певну організаційну роботу.

Найбільш успішною була група Південь під проводом Зіновія Малти, яка перейшла Дніпро, досягла Донбасу і створила південну організацію ОУН, що охопила східні області, південь України і Крим.

Жорстоке знищення Колківської Повстанської Республіки, масові розстріли українських патріотів викликало всенародну ненависть до окупантів, активізувало і посилило боротьбу УПА з німецькими фашистами.

За даними “Книги пам яті” (т. 4, Рівненська область), тільки на території Рівненщини відбулося понад 50 боїв УПА з окупантами, в ході яких знищено тисячі фашистів і здобуто багато зброї та військової техніки.

Про активну боротьбу УПА з німецькими загарбниками свідчить також книга інваліда війни, відомого професора, почесного голови Дніпропетровського обласного відділення ветеранів ВВВ А. Форменка “Все таємне стає явним. Вигадки і правда про радянсько-німецьку війну 1941-1945 років”, де на 117 стор., посилаючись на німецькі архіви, значиться, що 2 травня 1943 року група УПА знищила начальника штабу штурмових загонів Німеччини Віктора Лютце, і що за липень – вересень 1943 року Українська Повстанська Армія “провела проти німців 74 бої, в яких німці з допоміжними військами втратили 3 тисячі чоловік, а УПА -1 237 убитих і поранених”. Крім того, там же зазначено, що згідно з німецькими архівними даними українські банди в липні 1943 року здійснили на них 295 нападів, а в серпні -391.

Отже, наведені факти дають чітку та беззаперечну відповідь фальсифікаторам та паплюжникам історії національно-визвольної боротьби українського народу за волю і незалежність та українофобам усіх мастей, що Українська Повстанська Армія не тільки не співпрацювала з німецькими фашистами, а навпаки, вела з ними, як із комуно- більшовиками, важку непримиренну боротьбу, яка підтримувалась усім українським народом.

…Ось ще одна сторінка з історії боротьби українського народу за свою волю і незалежність.

Не йшли колківці, як і тисячі, мільйони українських борців, завойовувати мужі землі, забирати чуже майно, а боронили свою хату, своїх дітей, рідну землю, омиту невинно пролитою кров ю. І все це -в ім я того, щоб на оновленій землі не було врага-су постата

Вічна Слава нескореним борцям за щасливе сьогодення і майбутнє України!

Вивчаймо рідну, правдиву історію свого народу. Пам ятаймо і шануймо завзятих колківців, вічно молодих Героїв Круг, гордих воїнів Ьазару, нескорених вояків Української Повстанської Армії.

Пишаймося тим, що є причетними до славної української нації. Слава Україні! Героям слава!

Р. Э. Доцільно згадати про ще одну подію з життя повстанців-колківчан:

  1. У 1944 році в с. Ситниця нові окупанти Колок, так звані визволителі , – представники Радянської влади, зруйнували насипану могилу з хрестом, споруджену на честь героїв-колківців, що загинули в бою з окупантами, а значну частину місцевих мешканців виселили в Сибір.

Протягом 1943-1944 років фашисти і більшовицькі партизани повністю та частково спалили понад 70 сіл.

Ярослав ГІРНИК

Поділитися в соціальних мережах

Share to Facebook
Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to Yandex

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *