Генералітет УПА
2013/01/24
КРУТИ
2013/01/28

Лист Полтави до Бабенка

“Шанований громадянине Бабенко.

Пошту, адресовану до УПА і нашого визвольного підпілля в Україні, ми отримали. Дякую за всі привітання і побажання для нас. Дякую теж за всі надіслані нам матеріяли. Такі матеріяли для нас дуже цінні. Вам, які добре знаєте підсовєтські умови, напевно не важко зрозуміти, як жадібно ми вчитуємося у всяке вільне слово, у всяку неконтрольовану большевицькою Москвою свобідну думку. Тимбільше це стосується Вашої молодої партії, яка, як нас інформують надіслані Вами матеріяли та наші друзі з-за кордону, репрезентує погляди значної частини східно-української еміґрації, що вже виросла і виховалася в підсовєтських умовах. Нам було теж приємно стверджувати, що Ваші видання часто вигідно відрізняються від еміґрантської літератури в тим, що в них трохи менше безплідної, часто цілком негідної, лайливої полеміки. Це, а теж серйозна проблематика, що нею Ви займаєтеся у Ваших публікаціях, по-нашому, — дуже позитивне явище на тлі теперішньої української еміґраційної дійсности…

…ми називаємо себе націоналістами тому, що в нашій діяльності ми керуємося таким єдиним і найвищим гаслом: „Добро української нації — найвищий наказ”

Наш націоналізм ми рішуче протиставляємо а) всякому імперіялізмові; б) всякому шовінізмові; в) всякому тоталітаризмові. Ми є проти імперіялізму, проти шовінізму і всякої національної нетерпимости, за здоровий патріотизм, за демократію. Наше найвище гасло „Добро української нації — найвищий наказ” ні в якій мірі не є скероване проти жодного другого народу, оскільки ми відкидаємо всякий імперіялізм і шовінізм. Ми стоїмо за національні держави всіх народів на їх етнографічних територіях, ми є за найтісніше міжнародне співробітництво в рамках системи вільних національних держав, ми є проти всякої міжнаціональної боротьби і ворожнечі.

Ось є ті підставові елементи нашої ідеології, на яких ми сьогодні твердо стоїмо і які, по-нашому, завжди характеризували, характеризують і характеризуватимуть наш рух як рух з ідейного погляду націоналістичний, які завжди характеризували, характеризують і будуть характеризувати нас як націоналістів. Такі є сьогодні в найкоротшому викладі ідеологічні позиції нашої ОУН в Україні. Під впливом цієї ідеології діє УПА і все наше визвольне підпілля. З цих позицій ми ведемо успішну боротьбу як проти всякого утопійного чи розкладового з національного погляду, ворожого поневоленим народам інтернаціоналізму в різних його відозмінах, так і проти всякого великодержавного імперіялізму. Ми вважаємо, що в наш час це є єдина ідеологія, яка може дати поневоленому народові силу встоятися перед натиском як зліва, так і справа. Очевидно до цього треба ще додати ту прогресивну соціяльну і політичну програму, що її має наш рух (безклясове суспільство та демократія). Ми переконані, що в такому вигляді наша ідеологія є найвірнішою ідеологією поневоленого народу, який в нашу переломову епоху національно-визвольних і соціяльних революцій — в епоху еманципації поневолених народів зпід ярма світового імперіялізму та в епоху звільнення працюючих з пут капіталістичного визиску та рабства — бореться за своє справжнє національне і соціяльне визволення.

У виданнях Вашої партії я зустрічав твердження, підпирані різними цитатами, oо, мовляв, теперішній націоналістичний рух в Україні не є вже рухом націоналістичним, що сьогоднішня ОУН в Україні це вже так би мовити не ОУН, а щось цілком інше, зокрема, що ОУН на Українських Землях цілком інша від ЗЧ ОУН і т.д.

Скажу коротко: так складалися історичні обставини, що український націоналістичний революційний рух виник і доволі довго існував як рух молоді. З огляду на це треба вважати за цілком нормальне явище ту обставину, що в нас постійно проходила і продовжує дальше проходити ідейна еволюція. Наш рух дозріває разом з дозріванням його учасників. Тому інколи ревізуємо наші позиції, поглиблюємо їх, доповняємо. Але чи це негативне явище, коли політичний рух вносить такі зміни в свої позиції, які говорять тільки про його дозрівання? По-мойому, це — позитивне явище. Ми, учасники цього руху, цього не встидаємося і не закриваємо. Цей факт далі дає нам чи не найбільшої впевности щодо того, що ми справимося з усіми завданнями, що їх перед нами ще поставить історія. Ми віримо теж, що певні розходження, які заіснували між ОУН в Україні і ЗЧ ОУН — це тільки тимчасове явище, викликане головно ізольованістю обидвох частин нашої організації. Ці розходження — ми всі на Землях віримо в це і до цього всіма силами будемо змагати — будуть ліквідовані на БАЗІ ДОСВІДУ ОУН на Землях, на БАЗІ УСПІХУ ОУН в Україні, в ім’я сформування українського націоналістичного руху — найпередовішого і найздоровішого руху як на українському грунті, так і в ширшому маштабі…

…Конкретно. Оскільки точно собі пригадую зміст Вашого листа (в даний момент не маю його під руками), ідеться про те, як погодити ідею національної солідарности, примат національного моменту з клясовою боротьбою, без якої, наприклад, не може бути сьогодні знищена в СССР кляса большевицьких вельмож.

По-мойому, таких протиріч в згаданій статті немає. Клясової боротьби ми, націоналісти, не заперечуємо, бо ж вона реальний факт, бо без боротьби в житті неможливий ніякий прогрес, в тому числі і соціяльний. Якщо клясова боротьба сприяє оздоровленню внутрішніх відносин в середині народу і не загрожує його національній незалежності, або якось основніше не підриває його сили, то ми вважаємо таку боротьбу за цілком здорове явище. Коли ж клясова боротьба прибирає такі форми, або вибухає в такий час, що ставить під загрозу національну незалежність народу на його національній території, або якимсь іншим чином небезпечна для народу як цілости, то тоді ми, які ставимо вище всього інтереси народу як цілости, оцінюємо таку боротьбу негативно. Вважаємо добро народу як цілости найвищою вартістю (в даном разі під добром народу розуміємо насамперед національну незалежність), і відповідно до цього оцінюємо клясову боротьбу. В такому дусі викладаються ці справи і в „Концепції Самостійної України”.

Якщо ж ідеться про клясу большевицьких вельмож, то треба пам’ятати, що у випадку України вона складається у величезній більшости з кольонізаторського російського елементу /4/ Проти неї на практиці ми боремося в першу чергу як проти національних поневолювачів українського народу і щойно в другому пляні як проти соціяльних паразитів. Українці, що їх можна зараховувати до цієї кляси, — це звичайно запроданці большевицької Москви. їхні вислужники, і тому боротьбу проти них ми ведемо в першу чергу як проти вислужників большевицьких окупантів. Це все надає нашій бсротьбі передовсім національно-визвольного характеру. Тим не менше вона має виразно і соціяльно-визвольний характер. Ми використовуємо соціяльні протиріччя сьогоднішнього підсовєтського суспільства, ми ведемо нашу боротьбу в ім’я ясно окреслених соціяльних цілей, ми одверто виступаємо проти кляси большевицьких вельмож. Це необхідне для нашого національного і соціяльного визволення. Це необхідне для визволення народу як цілости. В даному випадку ми розглядаємо клясову боротьбу, як один з найважливіших елементів стратегії нашої визвольної революції. Кляса большевицьких вельмож буде знищена в Україні шляхом національної і соціяльної визвольної революції, що проходить рівночасно. Ми розгортаємо рівночасно і національну і соціяльну революцію. Клясова боротьба в даному випадкові йде виразно по лінії інтересів нашого народу як цілости.

На цьому буду кінчати. Другим разом, коли будуть кращі для цього можливости, я, або хтонебудь з моїх друзів, напишемо більше.

З поля визвольного бою в Україні пересилаю Вам і всій Вашій партії наш революційний привіт! Вам особисто і всім Вашим друзям бажаю якнайкращих успіхів в праці в ім’я спільної всім українським патріотам справи — в ім’я визволення нашого прибитого віками неволі, поневоленого, але як же обдарованого і прекрасного українського народу. Раді б бачити людей з Вашої партії побіч нас, плече об плече, на фронті безпосередньої активної боротьби проти московсько-большевицьких окупантів на Українських Землях.

З пошаною до Вас

в.р. П.М.Полтава”

З листа Петра Федуна-Полтави до А. Бабенка (Івана Майстренка, члена ЦК та одного із засновників Української Революційно-Демократичної Партії (УРДП), друга половина 1949 р.

Джерело: «Вперед», Мюнхен. — ч. 4 (13), 1950. — Стор. 2-5.

 

Керівник Головного осередку пропаганди ОУН Крайової Петро Федун-Полтава з нареченою Галиною Голояд.

Поділитися в соціальних мережах

Share to Facebook
Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to Yandex

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *