Три засади революційного націоналізму
2012/10/28
Листопадовий чин
2012/11/02

МИТРОПОЛИТ АНДРЕЙ

Митрополит Андрей Шептицький був «Князем Церк­ви» й найбільшим авторитетом серед своєї пастви у той час, коли УВО-ОУН вела жертовну й дуже часто криваву бороть­бу за державність. Тепер уже важко сказати як Митропо­лит оцінював революційну діяльність своїх вірних, але те, що він не був байдужим – однозначно.

Свій пастирський лист із засудом політичних розправ він писав тоді, коли бойовик ОУН виконав атентат на ди­ректора гімназії Бабія, але серед послань Митрополи­та є й «Слово до української молоді», яке датується 1932 роком. В цей рік щонайменше чотирьох членів ОУН – При- шляка та Голояда у Тернополі і Біласа та Данилишина у Львові, чекала шибениця. В кількох рядках Андрея Шеп- тицького відчутно батьківське переживання за долю молодої людини та її патріотичні почуття: «Служба любови, мої Дорогі, не знає лаврів, поки жертва ще не повна; а жертва одної хвилини не заступить довголітньої мурашиної праці. Не поривами одної хвилини, лише безупинним напружен­ням і безупинними жертвами аж до крови і смерті многих поколінь рухається народ. І легше часами кров пролити в одній хвилині ентузіязму, ніж довгі літа з труднощами вико­нувати обов’язки і зносити спекоту дня, і жар сонця, і злобу людей, і ненависть ворогів, і брак довір’я своїх. І нестачу помочі від найближчих, і серед такої праці аж до кінця ви­конувати своє завдання, не чекаючи лаврів за перемогу ані винагороди за заслугу!».

Історія взаємин ОУН та Шептицького знає як непо­розуміння, які виникли при організації свята «Українська Молодь Христові» у 1933 році, так і підтримку Митропо­литом проголошення націоналістами Акту відновлення Української Держави ЗО червня 1940 року у Львові.

Вже у воєнний час Крайовий Провідник Іван Климів- «Леґенда», який безпосередньо контактував із Митрополи­том, організував постійну підтримку Святоюрської гори – з його наказу село Ременів, що біля Жовкви, постачало все необхідне для життя мешканців митрополичих палат. А най­ближчий соратник Климіва – Володимир Лобай-«Вугляр» у своїх спогадах опише одні із відвідин, в липні 1940 року, собору святого Юра: «В певному моменті на балкон вийшов Митрополит, рухаючись при допомозі сестри Марії, побла­гословив мене і сказав виразним голосом: «Скажіть Івасеві, що я добре почуваюся і що благословляю його». Я низько вклонився нашому святцеві».

Святослав Липовецький “Червоно-чорне. 100 бандерівських оповідок”

Поділитися в соціальних мережах

Share to Facebook
Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to Yandex

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *