Пам’ятаймо про дивізійників
2012/04/27
РЕВОЛЮЦІОНЕРИ В РЯСАХ
2012/05/03

«НАЦІОНАЛІСТ У КРАВАТЦІ» ТА «САЛОННИЙ РЕВОЛЮЦІОНЕР»

Однією із легенд 30-х років XX століття було ім’я Зе-нона Коссака – беззаперечного провідника Дрогобича-Борислава. Цей район був відомим великою концентрацією робітництва, а разом з тим й поши­ренням соціалістичних ідей. Саме Коссаку належала провідна роль у пропаганді націоналізму у цьому регіоні.

Ще навчаючись у гімназії він прославився боротьбою проти «хрунів» – студентів, які, порушу­ючи загальні домовленості, навча­лися в польських університетах. За це й поплатився – Зенона було виключено із гімназії. Та на цьому принципове протистояння Кос­сака і польської державної маши­ни не припинилось – спочатку, через неблагонадійність, йому було відмовлено в офіцерському званні, хоч він перебував у старшинській школі, а потім, через арешти, він так і не закінчив правничий факультет Львівського університету.

За голову Коссака було призначено винагороду у 1500 злотих і коли він таки потрапив у руки поліції, до нього було застосовано «четвертий ступінь тортур» – штучне утоплен­ий. Коссак пройшов це випробування, не подавши жодної інформації, хоч, як перший бойовий референт Крайової Ек-зекутиви ОУН, міг багато розповісти.

Незважаючи на те, що інформації щодо діяльності Зено­на Коссака поляки не мали, на процесі Біласа-Данилишина, його, як організатора «ексів» та політичних атентатів, мали засудити на смертну кару. Друзі порятували Коссака в не­звичний спосіб – підкупили суддю, від якого залежав вирок.

Прокурор у своїй завершальній промові сказав: «Я є переконаний, що всі закиди, які робить йому акт обвинува­чення, є правильні і що Коссак є у всьому винний. Але тут маємо справу з цілком іншою, ніж решта, людиною. Це над­звичайно інтелігентний і вироблений хлопець. Зенон Кос­сак – це націоналіст у краватці і салонний революціонер. Його не легко спіймати».

Впродовж семилітнього ув’язнення Коссак став старо­стою українських в’язнів, йому належало полагодження всіх тюремних справ і навіть польські наглядачі зверталися до нього на «ви», через «панє Коссак».

У в’язниці він став співавтором «44 правил життя українського націоналіста», а коли вийшов на волю – пішов воювати за незалежність Карпатської України.

Зенон Коссак загинув від мадярської кулі, відмовляючись покинути Закарпаття. На той момент йому ще не виповнило­ся 32 роки…

«Мало хто з нас, «дурних дітей», що «робилиреволюцію» насамперед у Юнацтві ОУН у середніх школах, а опісля в Академічному Домі, знав Зенка особисто «на світі», себто на волі. Але всі ми знали його -можна б сказати – папам ‘ять власне із звітів з процесу та розмов і чуток. Його ім ‘я було для нас поняттям, а його особа легендою. Все це набирало ще додаткової сили тоді, коли одному чи другому з нас по­ковзнулась нога і ми попадали до Бригідок у безпосереднє оточення Зенка».

А. Драган

Святослав Липовецький “Червоно-чорне. 100 бандерівських оповідок”

Поділитися в соціальних мережах

Share to Facebook
Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to Yandex

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *