Постанови Третього Надзвичайного Великого Збору ОУН
2012/08/30
ОСТАННЄ СЛОВО СТЕПАНА БАНДЕРИ
2012/09/04

ОТРУЮВАЧІ ДУШ: ЯНІВ ТА СТЕЦЬКО

На лаві  підсудних  під  час «Львівського   процесу»   над  ОУН знаходились дві особливі постаті – політичний та ідеологічний рефе­ренти раніше єдиної ідеологічно-політичної референтури.

Володимир Янів був студентом філології Львівського університету, а  Ярослав   Стецько   –  студентом права   Краківського   університету та  гуманістичного  факультету Львівського  університету. Обоє були відомі українському загалові з  діяльності  в  різноманітних українських організаціях, а підпільному проводу – як видавці й редактори низки видань. Саме їм прокурор інкримінував «затруєння душ української суспільності». Це інших обвинувачували в атента-тах та їх підготовці, а інтелектуали були винуваті в отруєнні свідомості цілого суспільства.

На суді їх оборонець, Володимир Старосольський, заявив: «В ОУН вони обидва займалися ідеологією українського націоналізму. Одначе, всупереч волі обидвох їх, я проси­тиму, щоб суд звільнив їх обох. Так, я можу і мушу просити, бо в цьому випадку, як рідко коли, мені доводиться говорити про те, що є святістю мого світогляду і мого переконання, – про страш­ну правду життя: чинити є легко, думати є тяжко. Чинами реагувати на становище, на дійсність є для молодої генерації психологічно багато легше, навіть якщо це має коштувати життя, зате важко їй духовою творчістю шукати відповідей на всі болючі питання. А тому я маю право сказати, що обид­ва мої клієнти вибрали з-поміж усіх тих обов’язків, які сто­яли перед молодими українськими патріотами, найважчий обов’язок, на який дуже важко зважитися, головно молодій людині: обов’язок – знайти розумне розв’язання проблеми цієї страшної, критичної ситуації, в якій сьогодні перебуває весь світ, а українська нація зокрема…».

«Отруювачів душ» польський суд засудив на 5 років ув’язнення. Вийшовши на волю, Ярослав Стецько прого­лосив у Львові Акт відновлення української державності й пізніше став одним із найвідоміших українських політиків у вільному світі, а Володимир Янів захистить докторат з філософії, в ділянці психології, й проявить себе як один із визначних українських інтелектуалів. Саме він буде Гене­ральним секретарем НТШ у Європі, очолюватиме з 1968 по 1986 роки Український Вільний Університет (УВУ) та стане засновником й першим президентом Українського Християнського Руху (УХР).

Святослав Липовецький “Червоно-чорне. 100 бандерівських оповідок”

Поділитися в соціальних мережах

Share to Facebook
Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to Yandex

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *