Фільм “Матч” принижує українців!
2012/04/10
ПЕРСПЕКТИВИ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ. Нереальність еволюційних концепцій. Природа большевицького режиму і системи.
2012/04/12

ПОЛКОВНИК

Полковник Армії УНР, комендант УВО, голова Проводу Українських Націоналістів Євген Коновалець у пам’яті ба­гатьох залишився просто «Полковником». За своїх 47 років життя йому неодноразово доводи­лося брати на себе відповідальність за українську справу.

Ще будучи студентом права Львівського університету, Коно­валець став секретарем львівської філії «Просвіти» та членом «Академічної громади». В 22 роки, як один із студентських лідерів, стає членом головної управи Українського Студентського Союзу та, як представник від студентства, ввійшов до «Тіснішого народного комітету» УНДП, на засіданнях якого провідні галицькі політики обговорювали і приймали рішення з найактуальніших пи­тань українського політичного життя в Австро-Угорщині.

В час І Світової війни, під час боїв на Маківці Євген Ко­новалець потрапляє у російський полон й інтернований до табору військовополонених у Царицино. Але й там він знай­шов для себе заняття – розгорнув широку агітаційну роботу серед полонених українців.

А далі була втеча з табору й повернення до Києва. В Україні Коновалець творить одну із найбоєздатніших військових частин Армії Української Народної Республіки (УНР) – Галицько-Буковинський Курінь Січових Стрільців.

Як командир Січових Стрільців Коновалець відзначився у боях із більшовиками та денікінськими військами.

Після поразки визвольних змагань Полковник змінює форму боротьби за Українську Державу й з колишніх україн­ських старшин творить Українську Військову Організацію (УВО), а у 1929 році – ОУН.

Ще на початку 1920-х покинувши Україну, Євген Коно­валець був змушений жити у Чехословаччині, Німеччині, Швейцарії та Італії. Він користувався литовським паспор­том й установив тісні контакти з політичними діячами Ні­меччини, Великобританії, Литви, Іспанії та Італії. За його керівництва «українське питання» неодноразово було пред­метом обговорення Ліги Націй, а сам Полковник, особисто, тримав контакт з кур’єрами з радянської України.

Йому вдалося організувати українські політично-інфор­маційні служби в багатьох політичних центрах Європи, за­снувати клітини ОУН у цілому світі, організувати колишніх стрільців у Громади, створити військовий штаб та підго­тувати школи для старшинських кадрів…

23 травня 1938 року, зустрівшись у Роттердамі з радянсь­ким агентом Павлом Судоплатовим, якого вважав кур’єром із Наддніпрянщини, Євген Коновалець взяв від нього дару­нок – коробку цукерок. О 12:15 на центральній вулиці Рот­тердаму Колсінгель пролунав вибух.

На похороні найвідомішого Полковника Армії УНР, ко­менданта УВО та Провідника ОУН були присутніми дру­жина Ольга, генерал Курманович, литовський консул та ще троє співробітників.

Святослав Липовецький “Червоно-чорне. 100 бандерівських оповідок”

 

Євген Коновалець

Поділитися в соціальних мережах

Share to Facebook
Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to Yandex

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *