«З МОТИКОЮ НА СОНЦЕ»
2012/01/20
Злука УНР і ЗУНР. Як це було…
2012/01/20

«ПРЕДТЕЧА»

Те, що зробив український студент Мирослав Січинський у 1908 році у Львові, майже на півтора десятиліття випере­дить бойову практику українських визвольних організацій. Це також на рік випередило народжен­ня Степана Бандери, іменем якого на­зиватимуть в майбутньому визвольний рух.

Мирослав Січинський

12 квітня 1908 року Січинський зі словами: «Се за наші кривди, за вибо­ри, за смерть Каганця!» позбавив жит­тя польського намісника Анджея По-тоцького. Цим вчинком він протестував проти фальсифікацій на виборах до Віденського парламенту та Галицького сейму. Під час виборів до останнього загинув від рук польських поліцейських кандидат до сейму 27-річний українець Марко Каганець.

На чотири кулі, випущені двадцятилітнім Січинський, львівська газета «Діло» відреагує словами: «Сталося! Історія запише цю подію як перший акт політичного терору в конституційній Австрії».

Ця подія стане однією із основних у формуванні на­ціональної свідомості українців Галичини. Після цього в Західній Україні часто можна буде почути новостворену пісню зі словами «Наш Січинський най жиє, а Потоцький най гниє!», або ж навіть релігійну колядку такого змісту: «Січинський стріляє, Потоцький падає, чудо, чудо нас вітає». Ще впродовж кількох років буде надзвичайно популярно давати новонародженим хлопчикам ім’я Мирослав. А в 1910 році відбудуться бої за Львівський університет, де українцям доведеться знову пролити кров, -загине студент Адам Коцко.

А Мирослав Січинський, який буде засуджений на смерть, за допомогою громад­ськості, яка збе­ре 40 тисяч крон здійснить втечу Потоцького з в’язниці й буде нелегально відправлений до Америки. В організації втечі Січинського найбільше проявив себе Дмитро Вітовський – майбутній комендант «листопадового зриву».

Ці події випередять зародження «бандерівського» руху, але нададуть тон майбутній визвольній боротьбі українців. Цікаво, що мати одного з Крайових Провідників ОУН, Ми­рослава Тураша, назвала сина в честь Січинського й бажала, щоб син присвятив себе боротьбі за Україну.

Святослав Липовецький “Червоно-чорне. 100 бандерівських оповідок”

Атентат Січинського на графа

Поділитися в соціальних мережах

Share to Facebook
Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to Yandex

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *