Ніч гніву у Львові
2014/03/19
Тернопіль прийняв з Криму 88-річного ветерана УПА (росіянина за національністю)
2014/03/31

Псевдо “Галицький віночок” упівців

Польські та російські імперські українофоби часто використовують аргумент “Галицького віночка” (тут – перше фото), щоб очорнити діяльність УПА на теренах Західної України. Мовляв, ось що зробила кровожадна УПА восени 1943 року у селі Лозова Тернопільської області.

Та крім села Лозова і Тернополя, можна натрапити й на інший підпис під фото, який адресує ці жертви то до Козової, то до Бучача, то до Бережан. Дивний розгардіяш, правда? Але найцікавіше те, що вже кілька років минуло з тих пір, як польська газета розкрила правду про цю фальшивку (“Faszywy opis, prawdziwe zbrodnie”, Rzeczpospolita, 19 maja 2007), а фото продовжує свій хітпарад.

Завдяки польським науковцям Аді Рутковській та Даріушу Столі, зокрема їх резонансній публікації на сторінках газети Rzeczpospolita 19 травня 2007 року, стала відомою достеменна історія походження цього фото.

Так ось, виявляється, українці не мають нічого спільного із цим злочином! Фото походить не із сорокових, а з двадцятих років минулого століття, його зробили слідчі, і на ньому зображені не польські діти, а циганські. Що більше, фотографій із місця події є декілька, і всі їх свого часу опублікували разом із справжньою історією злочину, який стався 1923 року. “Це сталося вночі проти 12 грудня 1923 року, – стверджують автори газети Rzeczpospolita. – Чотири жертви – це циганські діти, а вбивцею була їхня божевільна мати, 32-річна М.Д. Цю подію докладно описано в публікаціях із судової медицини 1928 року (очевидно, і в тогочасній пресі)”.

Ось посилання на польску Вікіпедію, яку створили самі поляки про Марію Долінську – матір-вбивцю:
http://pl.wikipedia.org/wiki/Marianna_Dolińska

“На початку зими 1923 року в селі, недалеко міста Радом, панували злидні та голод. Поліція інтенсивно переслідувала групи циган, які часто брали участь у крадіжках продуктів харчування та тварин у місцевих господарствах [1]. За тиждень до вбивства своїх дітей, 40-річного чоловіка Долінської заарештовали за кілька крадіжок. Жінка залишилася сама з чотирма дітьми без засобів до існування. Не маючи можливості розраховувати на допомогу з боку місцевої і польскої громади циганка з дітьми бродила по замерзлих болотах між селами Antoniówka, Домброва Козловська і Січкі, поступово впадаючи в стан божевільної [1]. Нарешті вона визнала, що єдиним способом захистити своїх дітей від голоду – це їх вбивство. 11 грудня 1923 р. близько 20 години вона повісила на дереві четверо своїх дітей: Софія (6 місяців), Ентоні (3 роки), Броніславу (5 років) і Стефана (7 років) [1]. На наступний день в 13:00 Долінська прийшла в поліцію в Радомі і зізналася у вбивстві. Поліція пішла на місце злочину і ствердила, що злочин дійсно таки відбувся. Долінську арештували, а фотограф з Радома зробив кілька знімків повішених дітей[1].”

Уперше фото надрукували у статті “Маніакально-депресивний психоз у судово-психіатричній казуїстиці” авторства Вітольда Люнєвського (тут – друге фото). Стаття з’явилася в психіатричному щорічнику Rocznik Psyhiatryczny. Подію з ілюстрацією описано і в “Підручнику із судової медицини для студентів і лікарів”, який видав професор Віктор Гриво-Домбровський 1948 року (тут – третє фото).

“Це, власне, доконаний факт, що вбивцею дітей була їхня мати, – наголошує Rzeczpospolita. – Нещасна жінка вбила чотирьох дітей у розпачі після арешту чоловіка та розпаду циганського табору, в якому вона жила, з переконання, що їм загрожує неминуча голодна смерть. Наступного дня вона зголосилася до поліції”.

Уперше світлину приписали до злочину українців оприлюднивши у вроцлавському журналі Na rubiezhy на початку 1990-х з таким підписом: “Польські діти, замордовані й убиті підрозділом УПА в околицях села Козова на Тернопільщині восени 1943 року (зі збірки д-ра Станіслава Кшаклєвскего)”. Через два роки те саме фото з’явилося в праці Й. Вєнгерскєго “Армія Крайова на теренах Станіслава та Тернополя” з іншим підписом: “Діти, вбиті підрозділами СС “Галичина” в районі Козової, Бережанський повіт (із збірки В. Залоговича)”.

2002 року історик Олександр Корман у праці “Ставлення УПА до поляків на південно-східних теренах Другої Речі Посполитої” подає розширені варіанти походження фотографії та трактування подій, які буцімто на ній зображено. Він стверджує, що фотографія походить із села Козова, чи то Лозова, Тернопільського повіту, і датується 1943-1944 роками. За його словами, світлину привезли до Львова врятовані від різанини поляки, які розповіли, що УПА зробили “…віночки з дітей, прибиваючи їх до дерев на алеї, котру назвали “Дорога до Самостійної України”. Інший варіант походження фотографії та подій, які вона фіксує, подано в праці 2004 року “Про людиновбивство на Тернопіллі” Хоманського та Сікерки. Згідно з їхньою версією, автор світлини – німецький військовий фотограф, який зробив її у селі Козівка Бережанського повіту в листопаді 1943 року.

Насправді, широко використовуване фото із “дітьми, обмотаних колючим дротом, яких закатувала УПА” – це відображення світлини, взятої із з підручника судової медицини Віктора Домбровскєго. А “колючий дріт” виявився згинами пошарпаної світлини.

Висновок №1 – чим більше у брехні видумок – тим більше у неї вірять.
Висновок №2 – рано чи пізно правда просочується на світло.

Джерело: мережа інтернет

Поділитися в соціальних мережах

Share to Facebook
Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to Yandex

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *