Націоналістичне підпілля на Правобережжі у 1951-1952 роках
2017/04/24
Привітання Головного командира УПА Романа Шухевича з нагоди капітуляції Німеччини
2017/05/09

Реакція керівництва ОУН Закерзоння на акцію “Вісла”

      Після початку виселення (28 квітня 1947), крайовий провідник ОУН на українських землях за лінією Керзона Ярослав Старух-“Стяг” ще того ж місяця видав інструкцію, в якій розпорядився вжити всіх засобів, щоб населення ухилялося від виселення, зберегло при цьому своє майно; спалювати виселені села; повстанцям – максимально поповнити запаси харчів та інших необхідних речей (інструкція в додатку).

Таки у квітні “Стяг” зустрівся із членом крайового проводу, командиром воєнної округи УПА “Сян” Мирославом Онишкевичем-“Орестом”, через якого подав розпорядження для ІІІ округи (Грубешівщина, Холмщина і Підляшшя) про часткову демобілізацію підпілля ОУН та відділів УПА від осіб, які не надаються до подальшої боротьби в нових, ускладнених умовах.

25 травня 1947 заступник крайового провідника ОУН Василь Галаса-“Орлан”, який базувався в Перемищині, прийняв рішення про відправку в рейд на Захід сотень “Громенка”, “Бурлаки”, “Ластівки” і “Крилача”.

Питання пропагандистського рейду на Захід одного-двох відділів УПА обговорювалося раніше, у 1945–1946, і було апробоване Проводом ОУН. Збільшення кількості учасників рейду було зумовлене різким погіршенням ситуації через повне виселення українського населення в ході акції “Вісла”. Рейд був одним із варіантів збереження кадрів УПА та ОУН, тому фактично мав перед собою не тільки пропагандистські завдання.

Старух Ярослав (“Вольт”, “Лав”, “Ряст”, “Синій”, “Стояр”, “Стяг”, “Ярлан” та ін.; 17.11.1910, с.Золота Слобода Козівського р-ну Тернопільської обл. – 17.09.1947, біля прис. Монастир с.Верхрата Рава-Руського пов., тепер Польща).

Старух Ярослав (“Вольт”, “Лав”, “Ряст”, “Синій”, “Стояр”, “Стяг”, “Ярлан” та ін.; 17.11.1910, с.Золота Слобода Козівського р-ну Тернопільської обл. – 17.09.1947, біля прис. Монастир с.Верхрата Рава-Руського пов., тепер Польща).

У липні “Орлан” прийшов до “Стяга” на північну Любачівщину. Вони обговорили ситуацію на Закерзонні, зокрема в І окрузі (Перемищина, Лемківщина), і рейд сотень на Захід, визначили засади праці на майбутнє. Усім членам підпілля та стрільцям УПА було надано три шляхи подальшої діяльності:

1) перейти в СССР і там продовжити боротьбу або легалізуватися;

2) виїхати на “зємє одзискане”, в чому організація намагатиметься помогти документами, особливо для потрібних людей;

3) залишитися на місці для утримання зв’язкових пунктів, які будуть служити помостом між підпіллям в СССР і на “зємях одзисканих”, де мала діяти глибоко законспірована мережа.

При цьому ті, хто відходив в СССР, за вказівкою Я.Старуха мали завдання взяти зі собою максимальну кількість підпільної літератури.

Подібні вказівки отримав від “Стяга” близько 10 вересня 1947 Мирослав Онишкевич для ІІІ округи.

У листі до Степана Бандери з 20 липня 1947 Я.Старух писав: “Стараємось так діяти, щоб наставитись на довготривалість, хоч у большевицькій дійсності вигляди на успіх у довготривалому періоді підпілля – дуже важкі”.

В. Галаса, який повинен був перейти в Україну, так згадував останню зустріч з Я. Старухом:

“Ми попрощалися, потиснули один одному руки. «Стяг» підійшов до мене (його променистий погляд світився щирим душевним почуттям) і промовив тихо: «Дорогий друже, передаю вам своє серце. Віднесіть його в Україну». У нас обох очі заблистіли сльозою. Ми обнялись і розійшлися, розуміючи, що, можливо, більше ніколи не побачимося”.

17 вересня 1947 тривала масштабна облава Війська польського виявила криївку Я. Старуха. Він з охоронцями загинув.

Поділитися в соціальних мережах

Share to Facebook
Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to Yandex

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *