Роль Пласту в Карпатській Україні. Закон про самооборонність в Чехословаччині
2012/03/09
Прихована історія русинського фашиста
2012/03/12

Спільним фронтом за свободу народів

21 – 22 листопада 1943 року в селищі Будераж Здолбунівського району Рівненської області з ініціативи революційної Організації Українських Націоналістів проходила Перша конференція поневолених народів Східної Європи й Азії.

65 років відділяє нас від тієї події, котра поклала початок широкому міжнародному антикомуністичному руху, відомому під назвою Антибольшевицького Блоку Народів (АБН).

Проведенню конференції передувала велика підготовча організаційна й теоретична робота, зокрема проводяться зустрічі й наради з представниками народів Кавказу, білорусами, народами Уралу (комі, ерзя, мокша), виробляється спільна політична платформа, стисло сконцентрована в гаслі “Спільним революційним фронтом проти імперіалістів за незалежні держави поневолених народів та свободу людини!”

Два дні, після переможного бою з німцями, котрі наблизилися до місця проведення підпільних нарад, тривала Конференція, в якій брали участь представники 12 національностей, які створили Національний Комітет для координації спільної боротьби за новий лад, “побудований на системі незалежних держав кожної нації на своїй етнографічній території”.

В продовження започаткованої справи 16 квітня 1946 року в Німеччині відбувся установчий збір уповноважених представників поневолених більшовицькою Москвою народів, на якому створено Антибільшовицький Блок Народів, котрий очолив чільний діяч ОУН Ярослав Стецько.

 

ПОСТАНОВИ

І КОНФЕРЕНЦІЇ ПОНЕВОЛЕНИХ НАРОДІВ СХІДНЬОЇ

ЕВРОПИ Й АЗІЇ

Оцінка політичного становища

1. Сучасна війна між німецьким націонал-соціалізмом і російським большевизмом — це типова імперіялістична загарбницька війна за панування над світом, за новий поділ матеріяльних багатств, за здобуття нових сировинних баз і ринків збуту, за поневолення народів і експлуатацію їхньої робочої сили.

2. Обидва воюючі імперіялізми заперечують право народів на їх вільний і політичний і культурний розвиток у самостійних національних державах та несуть усім народам політичне, соціяльне й культурне поневолення в формі гітлерівської «Нової Европи» чи большевицького СССР.

3. Протисуспільні грабіжницькі цілі та повну ідейну пустку намагаються імперіялісти замаскувати брехливими гаслами про соціяльну рівність, визволення працюючих тощо.

4. Скомпромітований ідейно і політично большевизм шукає опори у відогрітих реакційних гаслах слов’янофільства й традиційного російського шовінізму.

5. Імперіялістична війна довела до великого матеріяльного і військового виснаження і загострила політичні й економічні суперечності в середині імперій. Це створює корисні обставини для наростання революційно-визвольного руху серед поневолених народів.

Останній час характеризується швидким ростом і загостренням революційних дій поневолених народів. В цьому запорука перемоги революцій та нового світового будучого.

 

Політичні завдання поневолених народів

Тільки національні революції поневолених народів припинять безглузду воєнну різанину й принесуть світові тривке замирення. Новий міжнародній лад, опертий на шануванні політичних прав кожного народу, дасть кожному народові повні можливості культурного й економічного розвитку. В системі вільних національних держав забезпечується повна воля людині, давленій і експлуатованій досі казарменною системою імперіялізму.

Щоб припинити терор, знущання імперіялістів та приспішити революційні дії проти імперіялізму, Конференція закликає всі поневолені народи посилити політично-революційну боротьбу на своїх теренах для вирівняння натуги революційного фронту проти імперіялізму.

Для швидкої і повної перемоги національної революції потрібний один спільний фронт усіх поневолених народів. Тому Конференція вважає необхідним створення спільного комітету народів Східньої Европи й Азії, який координувати буде всі національно-революційні сили тих народів, виробить єдину лінію боротьби зі спільним ворогом, єдину тактику боротьби та у відповідний момент дасть гасло до одночасного повстання всіх поневолених народів.

 

Окремі постанови

1. Конференція поневолених народів Східньої Европи й Азії вітає героїчну боротьбу народів Західньої й Середньої Европи проти німецького імперіялізму і заявляє свою повну політичну солідарність у цій боротьбі.

2. Конференція вважає потрібним розгорнути серед народів Західньої і Середньої Европи широку пропаганду для ознайомлення їх з визвольною боротьбою народів Східньої Европи й Азії.

3. Конференція закликає: зробити все можливе, щоб не допустити до вивозу в глиб Німеччини чи на фронти національних формацій при німецькій армії. (Не публікувати з конспіративних причин).

4. Зібрати в національні формації бійців інших національностей при УПА, які досі були розкинені (не публікувати з конспіративних причин).

5. Скріпити акцію самооборони й оборони перед терором відступаючої німецької влади й армії.

 

Підписали Голови Національних Делегацій:

Азербайджан — Фізуль, Білорусь — Дружний, Башкірія — Каґарман, Вірменія — Антрант, Грузія — Гогія, Туркестан — Шімрат (узбек) і Дежкман (казах), Татарія — Тукай, Україна — Стеценко, Черкесія — Джіґіт, Чувашія — Скворцов, Кабардинія — Баксан, Осетія — Арам.

(Друкується за збіркою документів “АБН в світлі постанов Конференцій та інших матеріялів з діяльності 1941 – 1956 рр”. Видання Закордонних частин Організації Українських Націоналістів, 1956 рік).

Джерело – www.ukrnationalism.org.ua

Поділитися в соціальних мережах

Share to Facebook
Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to Yandex

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *