ОСИП НАВРОЦЬКИЙ. Початки УВО у Львові.Частина ІІ
2012/03/26
ПОСТРІЛ, КІНО ТА ДОВІЧНЕ УВ’ЯЗНЕННЯ
2012/03/27

ТАЄМНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Одним із яскравих феноменів першої половини 20-х років є Таємний український університет, який діяв у Львові з 1921 по 1925 роки. Створення унікального й підпільного навчального закладу мало вплив не лише на українське революційне підпілля, але й на формування національної свідомості в широких колах громадськості.

Університет виник у липні 1921 з університетських курсів, що їх з вересня 1919 для молоді влаштовувало НТШ, далі -Товариство Українських Наукових Викладів ім. П. Могили і, нарешті, Ставропігійський Інститут. Це було відповіддю українців на скасування поляками всіх українських кафедр у Львівському Університеті та прийняття до ВУЗів тільки тих осіб, що служили у польському війську і мали польське громадянство. У 1920 році поляки заборонили й ці офіційні курси і українці за короткий час створили свій Таємний університет, диплом якого визнавався в Західній Європі.

Уже з першого року в університеті діяли три відділи-факультети: філософський, юридичний та медичний. Пізніше було засновано й технічний відділ, на базі якого створено Українську (таємну) Високу Політехнічну Школу. У 1924 році до університету формально приєднали факультет мистецтв під керівництвом Олекси Новаківського, який функціонував за сприяння Митрополита Андрея Шептицького.

На початках в університеті існувало 54 кафедри та на­вчалося 1260 студентів, у 1922-1923 роках уже налічувалось 65 кафедр та 1500 студентів. При цьому університет був повністю нелегальним, а навчання проводилось у примі­щеннях НТШ, «Просвіти», Національного музею, закладах «Рідної Школи», підвалах собору св. Юра та на приватних квартирах викладачів і студентів.

На філософському та юридичному факультетах навчан­ня тривало 4 роки, на медичному та в політехніці – 2 роки. Після двох років навчання у Львові студенти медицини та політехніки мали змогу продовжувати студії у вищих на­вчальних закладах Праги, Відня, Ґданська.

Незважаючи на складні умови, пов’язані з нелегальним існуванням та переслідуванням викладачів і студентів, сту­денти університету мали свої численні молодіжні організації, серед яких «Академічна громада», «Український Студентсь­кий Союз», «Медична Громада», «Гурток Правників», «Крайова Студентська Рада» та інші. Науковий гурток істориків видавав журнал «Історичний Вісник».

В ті роки по всій Галичині серед молоді було проголоше­но бойкот польських університетів, а ті, хто все ж вступав до польських «вищих шкіл», підлягали загальному остракізму і йменувалися не інакше як «хруні». Постійний польський тиск і неможливість тривало провадити навчання у підпіллі призвели до того, що в 1925 році університет припинив своє існування, давши, проте, Україні цілу генерацію моло­дих людей, які здобули дуже особливий досвід навчання в підпіллі або за кордоном.

Святослав Липовецький “Червоно-чорне. 100 бандерівських оповідок”

 

Студенти та викладачі Таємного університету 1922-1924

Поділитися в соціальних мережах

Share to Facebook
Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to Yandex

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *