Долі нескорених (революційний шлях Осипа Дякова-Горнового).
2012/12/20
Долати спадщину неоколоніалізму
2013/01/01

«В СЛОВНИКУ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛІСТА НЕМАЄ СЛОВА «КАПІТУЛЮВАТИ»

Закарпаття є особливою частиною України. Століттями цей край був відділений від інших українських земель, а все ж йому вдалося зберегти свою українськість, навіть незважа­ючи на те, що під час перепису 1924 року в Чехословаччині лише дванадцять відсотків закарпатців назвали себе ук­раїнцями.

Яким же подивом була охоплена українська громадськість, коли саме Закарпаття в кінці 30-х років найближче підійшло до проголошення Української Державності. Це стало можли­вим завдяки великій жертовності та мужності українців За­карпаття та членів ОУН, які нелегально перейшли польсько- чехословацький кордон й спільно розпочали розбудовувати громадське життя та військові сили «Срібної Русі» (так на­зивали Закарпаття).

Захоплення нацистською Німеччиною Чехословаччини відбулося за традиційною схемою: чехи без жодного пострілу капітулювали перед Гітлером, попросивши його взяти Чехію під свій протекторат. І, вражаюче, що в цих умо­вах Закарпатська Україна проголошує свою незалежність та стає першою державою, яка зі зброєю в руках виступає про­ти німецьких союзників – угорців. Це навіть дало підстави окремим історикам вважати початком II Світової війни не на­пад Німеччини на Польщу, а воєнний конфліктна Закарпатті.

Михайло Колодзінський-«Гузар», Роман Шухевич (по­ручник «Щука») та Зенон Коссак (поручник «Тарнавський») – три легендарні постаті з Галичини, які організували та очолили штаб Карпатської Січі.

За переказами, німецький консул Гофман зажадав від керівників Карпатської Січі припинення безсенсової бо­ротьби, на що полковник Колодзінський-«Гузар» відповів: «В словнику українського націоналіста немає слова «капітулювати». Сильніший ворог може нас у бою перемог­ти, але поставити перед собою на коліна – ніколи!».

Тиждень тривала героїчна оборона Карпатської Січі, більшість січовиків разом із Колодзінським та Коссаком загинули, а проте в історії світлими рядками вписано гро­мадський та воєнний феномен, авторами якого були оунівці та закарпатські українці.

«Мусимо чесно сказати, що в світлі останніх подій маємо більшу понісшу до українців, ніж до чехів і словаків. Які б там не були і хто б там не були оті «січовики», а все таки ті люди не скавуліли, не склали зброї, але билися в най­тяжчих політичних і стратегічних умовах».

«Мerkuriusz Polski», № 15, 1939

Святослав Липовецький “Червоно-чорне. 100 бандерівських оповідок”

Поділитися в соціальних мережах

Share to Facebook
Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to Yandex

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *