У 1922 році трапилася подія, яка сколихнула українське суспільство: на кару смерті за вбивство польського агента було засуджено двох простих хлопців – Романа Луцейка та Василя Крупу.
Хлопці були членами Української Військової Організації (УВО), проте рішення вбити польського інформатора прийняли самостійно – ні з ким не порадившись і ні кого не питаючи дозволу. Цей вчинок був відображенням їхньої свідомості щодо окупації Галичини та проведення на цій території виборів.
Роман Луцейко був звичайним сільським хлопцем, Василь Крупа – студентом вчительської семінарії. В поліції, після арешту, вони повністю зізналися у скоєному, а відтак опинилася на судовій розправі.
Вирок – розстріл – мав бути виконаний через 3 години після його зачитання. В цей час смертників відвідали їх адвокати. Роман Луцейко передав через свого оборонця лише одне прохання – гроші, які були в нього на рахунку, треба було роздати українським організаціям.
Таким чином, з 4 тисяч польських марок – одна тисяча була призначена на Український Допомоговий Комітет, інша тисяча – для українських студентів і ще дві тисячі – на товариство «Рідна Школа». Звичайний сільський хлопець в годину смерті думав про українські громадські інституції… А через суддю Луцейко передав листа батькові, в якому просив, щоб той його пробачив – бо виконав з товаришем атентат лише з ідейних мотивів.
29 грудня 1922 року українських юнаків було страчено через розстріл. Останніми словами Романа Луцейка та Василя Крупи були: «Хай живе Україна!». Після цього 12 куль обірвали життя спочатку Луцейка, а потім Крупи.
Серед речей Луцейка, які були відібрані на слідстві, і згодом повернуті адвокатам, були: чотири тисячі марок, дві його фотографії, фотографія батька та нотатник, у якому смертник записував українські пісні.
Останні гроші молодого бойовика УВО пішли на українські організації, а фото, розмножене в тисячних примірниках, поширювалось серед молоді. 1 не один юнак потрапив у тюрму за зберігання пам’яті про двох страчених націоналістів.
Святослав Липовецький “Червоно-чорне. 100 бандерівських оповідок”
- Поховання п ‘яти бойовиків УВО-ОУН на Янівському цвинтарі
