У звіті СП і СД у Києві за початок 1942 р. дії підпілля ОУН(б) в Рейхс Комісаріаті Україна на цьому етапі характеризувались так: „Нелегальний рух ОУН-Бандери намагається з допомогою радикальних засобів захопити в свої руки молодь і вилучити цю молодь з сфери німецького впливу. З цією метою він здійснив інтенсивну пропагандистську кампанію шляхом поширення спрямованих проти німецьких загарбників листівок, що намагаються перешкодити відправці східних робітників до Німеччини й агітують на користь самостійної України”. (ЦДАВО України в Києві, ф.3676, оп.4., спр.380, арк.18). Виразна антинімецька позиція ОУН-Б знайшла своє відображення також у тодішніх численних зверненнях бандерівської ОУН до українців. Так, наприклад, позиція засудження українським рухом Опору німецького окупаційного режиму в Україні була чітко підтверджена у датованій вереснем 1942 р. листівці ОУН-Б за підписом „Максим Рубан” (під цим псевдонімом тоді діяв М. Лебедь). У ній, зокрема, вказувалось:
«Німеччина, що вдавала союзника і «визволителя», не хоче бачити України самостійною і соборною, не хоче, щоб існувала Українська Держава; вона хоче зробити Україну своєю колонією, а український народ панщизняним невільником. нікому одначе не вдастся закувати в кайдани свободолюбивого українського народу. Він завжди боровся, бореться і буде боротися з кожним, хто захоче його поневолити. Український народ здобуде в боротьбі Українську Самостійну Соборну Державу проти волі всіх імперіялізмів, що хочуть загарбати багаті українські землі”. (ЦДАВО України в Києві, ф.3833, оп.1., спр.86, арк.4)
Цит.за: Боляновський А. Німецька окупаційна адміністрація і національний рух опору України у 1941-1944 роках//Записки Наукового товариства імені Шевченка. – Том 238 (CCXXXVIII). Праці Історично-філософської секції. – с.358.
Звернення ГК УПА до українського народу за червень 1943 р,, наприклад, закликало: „Хай ніхто з Вас не зголошується на біржу праці, тікайте, ховайтеся, де тільки можна. тільки боягуз сам накладає собі петлю на шию». (ЦДАВО України у Києві, ф.3836 (з’єднання західних груп УПА («УПА-Захід») 1942—1945), оп.1., спр.63., арк. 4). У виданій в липні 1943 р. повітовим проводом юнацтва ОУН СД Північно-Західних українських земель (ПЗУЗ) листівки з того приводу вказувалося: „Ніхто не їде на роботи до Німеччини. Хто приїхав на відпустку назад не сміє вертатись». (ЦДАВО України у Києві, ф. оп.2., спр.6., арк. 84.)
Підрозділи УНС розгорнули антинімецькі бої локального значення, у яких зазнали перших втрат. Одна з найперших сутичок між чотою УНС і оперативним відділом СС і СП відбулась 9 серпня 1943 р. у селі Михалкові на Коломийщині. (ЦДАГО України у Києві, ф.63 (Перша Українська Партизанська дивізія ім. Двічі Героя Радянського Союзу С.А. Ковпака (Сумське партизанське з’єднання), 1942-1944 рр.), оп.1, спр. 160, арк. 14) Найбільші з АНТИНІМЕЦЬКИХ вистутпв УПА відбулись 18 серпня, коли під час нападу на німецький карний табір у каменоломні будівельної служби поблизу містечка Сколього було звільнено усіх в’язнів й покарано охоронців табору і наприкінці вересня між селами Суходолом та Липовицею Долинського району, де внаслідок боїв між українськими повстанцями й поліцейським підрозділом було вбито понад 100 німців. (Шанковський Л. Українська Повстанча Армія//Історія українського війська. – К.,1991. – с.58.)
Цит.за: Боляновський А. Німецька окупаційна адміністрація і національний рух опору України у 1941-1944 роках//Записки Наукового товариства імені Шевченка. – Том 238 (CCXXXVIII). Праці Історично-філософської секції. – с.368
