Бюро Азійського Соціялістичного Інтернаціоналу на своєму пленумі в Гайдерабаді (Індія), прийняло 14. серпня ц. р. резолюцію, в якій закликається поневолені й колоніяльні народи світу «симпатизувати й підтримувати національно-визвольну боротьбу і боротьбу за демократичні свободи народів Совєтського Союзу і совєтських сателітів, поневолених російським імперіялізмом».
Азійський Соціялістичний Інтернаціонал, як ми вже повдіомляли у «Впереді» ч. 1 за 1953 р., був створений в січні цього року. Членами його є соціялістичні й революційні націоналістичні партії Азії, тобто партії народів, що є зараз або були не так ще давно поневолені західніми імлеріялізмами. В більшості це є революційні партії, цим вони цілковито відрізняються від европейських опортуністичних «соціялістів» та европейських метрополіяльних націоналізмів і їхніх невдалих наслідувачів серед поневолених народів Европи. З самого початку свого існування, Азійський Інтернаціонал відкрито став на позиції третьої сили, тобто проголосив війну і російському, і західнім (зокрема, американському) імперіялізмам. Партії Інтернаціоналу стоять сьогодні при владі в Бірмі й Індонезії, беруть участь в урядовій коаліції в Ізраелі, творять собою масові опозиції в Індії, Японії й інших країнах.
В згаданому пленумі Бюра Інтернаціоналу в Гайдерабаді брали участь 35 представників з Індонезії, Бірми, Маляїв, Пакістану, Японії й Індії, а як гості – представники компартії Югославії й англійських лейбористів.
Проголошення симпатій і підтримки національно-визвольній боротьбі народів поневолених російським імперіялізмом з боку народів поневолених західніми імперіялізмами не мусить нікого дивувати. Це є цілком природнє явище, цілком закономірний зв’язок. Причиною цьому є спільність історичного процесу, спільність умов і мети поневолених націй в цілому світі під всіма імперіялізмами.
Це вже вдруге поневолені народи світу деклярують свою симпатію з визвольною боротьбою народів СССР. В жовтні 1949 року ІІ Всесвітній Конґрес поневолених і колоніяльних народів, що відбувся в Лондоні з участю представників понад 25 поневолених народів чотирьох континентів, висловив симпатії з визвольною боротьбою України і занотував в резолюціях свою моральну підтримку для УПА. (Див. «Вперед», ч. 8, 1949 р.)
Висловлення симпатій і підтримки визвольній боротьбі народів СССР Азійським Інтернаціоналом третьої сили сталося без жодних безпосередніх «дипломатичних акцій» з боку будь-яких представників цих народів. Навіть УРДП ще й досі не встановила безпосереднього зв’язку з цим Інтернаціоналом. Якщо не рахувати двох статтей співробітників «Впереду», що висвітлювали національне питання в СССР, і які були надруковані рік чи два тому в індійській пресі, жодного контакту з азійськими рухами ні в кого не було. Але тим більш значними й характерними через це є згадані резолюції Інтернаціоналу! Вони свідчать, що провідники поневолених народів світу самі знають про бажання й стремління і про боротьбу народів СССР.
Перед представниками поневолених народів світу зовсім не треба танцювати гопака, щоб доказати факт існування української нації; перед ними не треба повзати на колінах, щоб вимолити прихильне слово про Україну. Спільна природа визвольних рухів в цілому світі розв’язує сама всі проблеми.
Над цими впертими фактами давно вже пора задуматись всім тим, хто ще наївно вірить, а коли не вірить – то дурить інших, що мовляв провідні мужі Заходу не знайомі з національними проблемами СССР, не знають що таке Україна і чого вона хоче і тому мовляв ще не визнають нас і не підтримують Це неправда! Всі добре знають українську проблему, всі чудово знають, чому несамостійна українська держава є сьогодні членом ООН, всі добре розуміють, чого хоче й за що бореться український народ. Всі все добре знають, а не визнають боротьби України і не підтримують її тільки тому, що сьогодні це їм не вигідно!
Імлеріялісти можуть і будуть підтримувати національно-визвольну боротьбу поневоленого народу тільки тоді, коли добачатимуть в тому для себе конкретну вигоду. А вигода ця для поневоленого народу ніколи нічого доброго обіцяти не може. Ту імперіялістичну вигоду завжди треба буде оплатити або шматками території, або власністю на багатства країни, або зайвою працею народніх мас, або кров’ю молоді, що вмиратиме в чужих мундирах за чужу справу.
Справжні союзники поневоленого народу можуть бути тільки теж поневолені. Таких не треба переконувати в потребі спільного союзу. Не треба їм платити за допомогу. Кожен поневолений народ завжди є природнім ворогом «імперіялістів всіх мастей», як казав сл. п. П. Полтава, публіцист краєвої ОУН, і це ми бачимо на наочному прикладі – на останній резолюції Азійського Інтернаціоналу.
Саме життя породжує щодня все більше й більше фактів, які ясно вказують на те, де треба шукати природніх союзників визволення України. Треба орієнтуватись не на мертве чи те, що приречене на смерть, а на живе чи те, що народжується. Через пару десятків років силова карта світу буде цілком перекроєною. Всі імперії й імперіялістичні великодержави зникнуть з лиця землі в той чи інший спосіб, але неминуче. Молоді, здорові й оновлені нації, що вже зараз рвуть кайдани в усіх кінцях світу, будуть творцями нового життя. Саме в їх рядах неминуче буде й Україна. /5/
Джерело: Вперед (Мюнхен). – 1953. – Ч. 6 (34). – Стор. 5.