Народився 1 липня 1888 року в Лолині, Долинського повіту, Станіславської губернії. Внук видатного поета, лідера «Руської трійці» Маркіяна Шашкевича.
В 1908 закінчив у Львові піхотинську кадетську школу і в тому ж році приділений до 58-го піхотного полку в Станіславові. Відчуваючи пресинг з боку командира полку поляка Мєчислава Залєского за участь в українському русі, вирішив звільнитися з війська, взявши річну відпустку за станом здоров’я, почав студіювати в лісовій академії у Відні.
З початком Першої світової війни Богуслав Шашкевич змушений іти на фронт. І за бої проти росіян в районі Перемишля у вересні 1914 року отримує медаль за хоробрість 1 класу, рівночасно одержує військове звання четаря.
В лютому 1915 року потрапляє в російський полон, і як полоненого Богуслава Шашкевича відправляють до Туркестану, звідки він 6 листопада втікає до Персії, де бере безпосередню участь в національно-визвольному повстанні персів під проводом графа Канітца та Голц Паші проти росіян та англійців. В червні 1916 року, захворівши на малярію, через Багдад – Константинополь повертається до Австрії і вже того ж місяця бере участь в боях проти російських військ.
УГА
В листопаді 1918 року, після Листопадового Зриву, в Любліні український за складом 58 піхотний полк, в якому перебував і Шашкевич, піднявся на повстання проти поляків, але не зміг встояти під натиском ворога і відійшов до Львова. 12 грудня Богуслав Шашкевич очолює команду 9-ої Белзько-Угнівської бригади, а в травні 1919 р. очолює Першу Дивізію Галицької Армії. В червні й липні 1919 року зорганізував 21-шу Збаразьку бригаду і захищав відхід Галицької Армії через Збруч. За Збручем проводив вишкіл для наддніпрянців, а опісля обійняв командування 4-ої Золочівської Бригади.
У січні 1920 не пішов до Червоної Української Галицької Армії (ЧУГА), а приєднався з 4-ою бригадою в Могилеві до частин Армії УНР, що були під проводом полковника О. Удовиченка. Згодом, переслідуваний поляками, отаман Богуслав Шашкевич був змушений перейти до Чехословаччини, де два роки перебував у таборі інтернованих українських воїнів
На еміграції
Після табору в Чехословаччині опинився в Німеччині.Останні роки життя прожив у Канаді, де й помер раптовою смертю в Едмонтоні в 1935 році. Похований на цвинтарі Беечмон.
Нагороди
- Орден Залізної корони ІІІ класу з воєнною декорацією й мечами;
- Хрест Заслуги ІІІ класу з воєнною декорацією й мечами;
- Срібна медаль за хоробрість І класу;
- Німецький Залізний Хрест ІІ класу;
- Турецький Залізний півмісяць І і ІІ класу;
- Хрест Карла.
Джерело: Вікіпедія