Українська Повстанська Армія, як відомо, була багатонаціональною. Також в УПА нерідко служили й цілі родини та сім’ї. Історія, яку ми Вам пропонуємо, розповідає про братів Штейнів, власне, про Орєхових-Штейнів, бо в повстанців Лазаря та Мойсея батько був росіянином, а мати єврейкою. Вони ж обоє стали українськими повстанцями і входили до почоту відомого курінного «Кори» – Мельника Макара.
Орєхов-Штейн Лазар Абрамович народився у 1920 році в селі Степань (нині Сарненського району) Рівненської області в сім’ї Абрама Михайловича (росіянин) та Ханни Мойсеївни (єврейка). У сім’ї був ще старший син Мойсей 1912 року народження.
Лазар зовні не був схожий на єврея. Із анкетних відомостей його кримінальної справи дізнаємося, що він був середнього зросту, блондином із синіми очима. Дитинство братів проходило в рідному селі, де вони ходили до школи. Їх мати займалася дрібною торгівлею, а батько працював у власному господарстві.
У 1939 році, коли на Рівенщину прийшла радянська влада, Лазар відправився на навчання до с. Дермань (нині Здолбунівського району), де навчався на педагогічних курсах у технікумі. Його старший брат Мойсей, який виявив хист до медицини, в цей час навчався в Києві. Та початок німецько-радянської війни у 1941 році не дозволив братам продовжити науку. Вони повернулися до рідного села. Обоє були одруженими. Лазар, зокрема, на Кац Раїсі, 1922 року народження.
Після приходу на територію Рівенщини німецької армії, адміністрація поступово взялася і за єврейське питання. Братів Штейнів було примусово забрано до трудового табору поблизу містечка Гоща. Вдень вони працювали на різних роботах в Гощі, а на ночівлю поверталися до табору, що був неподалеку. У цьому таборі вони перебували близько трьох місяців, після чого їм вдалось повернутися додому. Певний час вони проживали зі своїми сім’ями, однак коли розпочалися переслідування євреїв та їх ліквідації, Штейни змушені були переховуватись у сусідів та близьких.
Трагедія Голокосту не оминула їхню родину. У серпні 1942 року нацисти розстріляли їхню матір – Ханну. Брати ж продовжували переховуватись. Із літа 1943 року вони перебували разом із братами Карасінами – Мойсеєм, Абрамом та Ушером. Останні були також євреями, що втекли із м. Білосток в Польщі від нацистських репресій. Одного дня, наприкінці серпня 1943 року, коли вони разом переховувались в лісі, на них натрапили українські повстанці, які запропонували їм долучитись до УПА.
Штейн Лазар та Карасін Ушер, який був за спеціальністю бухгалтером. спочатку були залучені до роботи у канцелярії районного господарчого ОУН (криптонім «Гуляйгород»), що знаходилась поблизу с. Рудка. Ушер отримав псевдонім «Карпо» та займався статистичною роботою, а Лазар – «Рижий», він же «Смик» був рахівником. Карасін Мойсей «Квітка» та Абрам «Долина», а також Штейн Мойсей «Боско», які мали медичну освіту стали лікарями у сотні «Кори» – Мельника Макара.
Мельник Макар Михайлович, «Кора», «Кузьма», 1915 року народження, уродженець с. Городець Володимирецького району Рівненської області. Був вчителем за освітою, служив старшиною в РСЧА. Провідник Володимирецького районного проводу ОУН (1942–1943). Був заарештований німцями. однак йому вдалося втекти із в’язниці. В околицях м. Володимирця створив підрозділ самооборони, з 08.1943 р. командир сотні УПА ВО «Заграва», з 09.1943 р. командир куреня ім. Коновальця ВО «Заграва», який діяв на Сарненщині. Командир Стародубського куреня ЗГ «44» (08.1944 – 05.1945), сотник УПА від 24.05.1944 р. Командир запілля, командир Білоруського окружного проводу ОУН «Одеса» (1945). Загинув 4.05.1945 р. в бою з військами НКВС у Ромейському лісі Володимирецького району.
Лазар – «Рижий» певний час працював у господарській реферантурі, а згодом за сприянням брата лікаря «Боско» був переведений до куреня «Кори», де став другим секретарем курінного та входив до його почоту.
Він працював разом із першим секретарем «Байдою» (Надюком Михайлом) і в їхні обов’язки входило: ведення обліку особового складу куреня, написання наказів, облік озброєння, забезпечення відділу продуктами харчування та одягом. За свідченнями інших учасників куреня «Кори», як «Рижий» так і «Боско» користувалися великою повагою та авторитетом серед стрільців відділу.
Лікар «Боско» певний час був при госпіталі УПА в с. Зульня (нині – Грушівка) Сарненського району, після переходу фронту повернувся до «Кори», а весною 1944 року був переведений із куреня «Кори» до штабу Військової округи «Заграва» та перебував при шефові цього штабу «Бористенові» – Дмитрові Корінцю. Невідомо, як склалась доля дружин Штейнів. Документи свідчать, що навесні «Бористен» розшукував дружину лікаря «Боско».
Л. Штейн наприкінці 1943 року захворів на тиф та майже місяць знаходився на лікуванні, після виздоровлення знову працював секретарем у «Кори» та в березні знову захворів. Власне, хворого, його і затримали співробітники НКВД у Володимирецькому районі 11 квітня 1944 року.
Одразу після затримання розпочалися допити. Близько місяця «Рижий» провів у застінках НКВД і лише 12 травня його офіційно заарештували, видавши про це відповідну постанову. Слід зазначити, що така практика грубих порушень юриспруденції та слідчих процесуальних дій була типовою для НКВД.
На допитах енкаведистам вдалося зламати Штейна Лазаря. Він розповів їм детальні відомості про керівництво ВО «Заграва», курінних та сотенних із цієї округи, місця перебування та постою відділів УПА, а також про склади харчів, одягу та амуніції.
Дещо по-іншому склалася доля брата Лазаря – Мойсея «Боско». Йому вдалося легалізуватися із приходом радянської влади та влаштуватись на роботу в м. Рівне. Однак подальша його доля поки не з’ясована.
21 вересня 1944 року слідство по справі Л. Штейна було завершеним і йому було пред’явлено обвинувальний висновок. Його звинувачували в тому, що він був рахівником у канцелярії районного господарчого ОУН, а також другим секретарем курінного «Кори».
12 листопада відбувся суд над ним. На судовому засіданні він визнав свою вину повністю і Вироком Військового Трибуналу військ НКВД був засуджений до відбуття покарання у виправно-трудових таборах терміном на 10 років, з обмеженням в правах на 5 років та повною конфіскацією майна.
Після суду його перевели до в’язниці м. Києва, а звідти до «Норильлагу». З табору він був звільнений 29 березня 1954 року і відправився на спецпоселення до с. Ігарка Красноярського краю. Цікаво, що в цьому селі в той час як спецпоселенець перебував й інший лікар-єврей із куреня «Кори» – Лібергаль Самуїл Аронович.
Орєхов-Штейн Лазар Абрамович реабілітований Прокуратурою Рівненської області 14 лютого 1992 року. Довідка про реабілітацію була відправлена особисто йому за місцем проживання у м. Козятин Вінницької області, де він проживав під прізвищем – Слобода Володимир Федорович.
Володимир Бірчак
Стаття підготовлена за матеріалами кримінальної справи Орєхова-Штейна Л.А. (Архів УСБУ в Рівненській області).