Частина членів ОУН, яка довгий час жила за кордоном, цілковито відорвалася від народу, перестала жити його життям, до того ж емігрантщина здеморалізувала її, і вона, не маючи припливу життєвих соків з народу, попала під вплив чужих ідейно-політичних концепцій, цілком шкідливих українському народові. На добавок вона почала накидати їх Краєві. В першу чергу це була концепція вождизму, яку емігрантська група зокрема сильно, почала роздувати після смерти полк. Євгена Коновальця, коли то цією групою на становище керівника ОУН був висунутий А. Мельник, людина, яка ніяк не відповідала своїм завдання, але яка була слухняним знаряддям в руках емігрантської групи. Посилена пропаганда вождизму мала зміцнити авторитет Мельника, якого він інакше не міг здобути, Край, зайнятий безпосередньою боротьбою, не ознайомлений зі справами за кордоном якийсь час мирився з цією концепцією, особливо за життя Є. Коновальця, який користувався величезним авторитетом. Та зрозуміло, такий стан довше не міг тривати, і між людьми з Краю і людьми з еміграції дійшло до боротьби, яка була по суті боротьбою між революційним і опортуністичним, між здоровим, і загнилим. Крім ідейно-політичних розходжень, на причини цієї боротьби склалися також глибокі тактичні і організаційно-персональні розходження.
В таких обставинах зібрався в лютому 1941 р. ІІ Надзвичайний Великий Збір ОУН, який виключив з організації А. Мельника, а разом з нею викинув геть хлам вождівських концепцій і цілком звільнив ОУН від спроб зіпхнути її на чужі ідейно-політичні рейки. Збір також прийняв найосновніші принципи нашого демократизму, які опісля стали вихідними при опрацьовуванні програми ІІ НВЗ ОУН. Ці принципи це : Воля Народам. Воля людині. В них замикається вся суть нашої демократії. Ці великі принципи нашої демократії були, отже, прийняті ще далеко до того, заки відродилася мода на демократію, вони були прийняті в дні найбільшого тріумфу фашистсько-націонал-соціалістичної системи, у стіп якої лежали всі європейські держави, яку ще очікували запаморочені успіхи на Сході. А нас очікувала безпосередня боротьба проти цієї системи.
Осип Дяків-Горновий, 1948 р.