ІВАН МАНЖУРА

Іван Іванович Манжура (1851, Харків — 1893, Мануйлівка) — український поет, фольклорист, етнограф. Псевдонім Іван Калічка.
Іван Манжура народився 1 листопада 1851 р. в Харкові в родині дрібного чиновника із зубожілих дворян. Після смерті матері, коли хлопчикові було 5 років, зі своїм вільнодумним батьком, який часто лишався без роботи, вони роками поневірялись містами і селами Січеславщини і Слобожанщини. Навчався за державний кошт у Харківській гімназії, звідки його виключили за «непокору». У 1870 році він стає вільним слухачем Харківського ветеринарного інституту, але 1872 р. його, як “неблагонадійного”, звідти виключають без права вступу до будь-якого вищого навчального закладу. Скитався по селах і містечках Харківської і Катеринославської губерній, вів напівзлиденний спосіб життя.

Після своїх мандрувань Іван Манжура живе переважно на Січеславщині. Займаючи різні дрібні посади, сяк-так заробляє собі на хліб, часто міняє місце роботи, постійно мандрує по селах, містечках, мешкає серед убогого люду, пильно приглядається до його життя, переймається радощами і болями трудівника. Саме тоді розпочинається систематична діяльність Івана Манжури як фольклориста й етнографа, відданість якій він зберіг до кінця своїх днів. Незабаром він налагоджує зв’язки з Південно-Західним відділом Російського географічного товариства в Києві, надсилає туди свої численні записи пісень та казок. Багато зібраних ним фольклорних матеріалів було згодом опубліковано у виданнях цього відділу та на сторінках деяких тогочасних періодичних видань.
У середині 1870-х рр.в на Балканах розгорівся визвольний рух проти турецьких поневолювачів. Іван Манжура в числі інших добровольців з України відбуває до Сербії. Після поранення повернувся на батьківщину.
У 1884 р. оселився в Січеславі, де мешкав у живописному лівобережному селищі Мануйлівка. Працював у газеті “Єкатеріинославский лісток”, в журналі “Стєпь”. У 1887 р. його було обрано дійсним членом Харківського історико-філологічного товариства, а у 1891р. став дійсним членом Товариства аматорів природознавства, антропології та етнографії при Московському університеті.
У 1885—1886 рр. Іван Манжура написав казку-поему “Трьомсин-богатир” про безстрашність запорозьких козаків. У 1889 р вийшла збірка віршів “Степові думи і пісні”. Другу збірку “Над Дніпром”, книгу казок і легенд у віршах “Казки і приказки і таке інше”, а також казки-поеми не пропустила царська цензура, тож при житті автора вони не друкувалися. Як етнограф і фольклорист Іван Манжура зібрав багато матеріалів. Їх частково надруковано в збірнику українських пісень Володимира Антоновича і Михайла Драгоманова у 1875 р.
Помер Іван Іванович Манжура 15 травня 1893 р. в Січеславі. Поховали поета на Севастопольському кладовищі.

Денис Ковальов

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Bandera.lviv.ua :: Бібліотека націоналіста