Цього року виповнюється 70 років з дня трагічної загибелі одного з провідників УПА Ярослава Старуха.
Це сталося у лісовій криївці біля села Монастир, що на Любачівщині, де Ярослав Старух (псевдо – Стяг) разом із побратимами загинув у бою з переважаючими силами польського війська.
Ярослав Старух народився у родині, яку можна назвати своєрідною твердинею українства ще з кінця 19-го століття. Його батько, Тимотей Старух, був послом до парламенту у Відні і ставив там питання про надання Галичині автономії у складі Австро-Угорської імперії. Також, батько героя брав участь у Всеукраїнському військовому з’їзді 1917 р. й Всеукраїнському трудовому конґресі у Києві. Не менш активними були інші члени родини.
Сам Ярослав вже у школі почав займатися громадською діяльністю, створив осередок «Пласту». Потім працював у «Просвіті». А з 1931-го року стає діяльним членом ОУН, видає підпільну літературу, займається пропагандою.
У кінці червня 1934 р. польська поліція арештовує Ярослава і запроторює його до горезвісного концтабору у Березі Картузькій. Та після амністії, у 1935-му році, Старух разом із Миколою Косом організують нову Крайову Екзекутиву ОУН на чолі з С. Бандерою. У жовтні 1937-го поляки знову його заарештовують.
Далі Ярослава запроторювала до в’язниці уже німецька окупаційна влада. Вирватися з полону вдалося завдяки СБ ОУН у вересні 1943-го. Старух повертається до боротьби. А з 1945-го року був провідником і головним командиром УПА в Закерзонському краю.