Ми визнаємо тілко добровільні федерації народів; се значить добровільні федерації уже свободних народів. Росія, Австрія, Германія і інші, де рядом з пануючими жиють десятки зневолених націй, мусять поперед розпастись; федерації потім коли і зложаться, то зовсім не в межах сучасних держав, а в залежности од інтересів кожної нації. Можуть бути федерації українців і чехів, поляків і руських і т.д. Треба пам’ятати: аби два, чи більш народів жило в згоді та любови, треба:
1. Аби вони користали рівними правами.
2. Аби один народ другому не тілко не перешкоджав, а помагав досягти його цілі.
Коли сего нема, — нема ніякої рації народам жити вкупі.
Аби позбутись бюрократичної централізації, яка єсть ворог свободи взагалі, Самостійна Республіка України будучини, мусить бути спілкою вільних і самоправних українських земель, шо ріжняться умовами життя: такі — Слобожанщина, Правобережна Україна, Запоріжє, Кубань, Чорноморіє, Поліссє, Галичина і т. д.
Будуємо і боремося за Самостійну Україну зовсім не для того, аби в їй панували капіталісти, хоч і українські. Весь час боротьби не забуваємо, що єдине соціалістичний ідеал може остаточно задовольнити український пролетаріят і взагалі працюючий український люд.
Самостійна Україна буде республікою вільних людей, свободних від гніту і експлуатації, республікою людей свободної праці.
Самостійна Україна. — С. 20—21, 51-53.
Витяг з програми Української народної партії 1906 р.