Кому належав Кримський півострів?
Великий знавець древньої історії Криму Мартін Броневський у 1793 році особисто бував у Сурожі і бачив багато споруд античного стилю. Після того ці споруди були розібрані для будівництва російських казарм. Аналогічно були розібрані будівлі Херсонеса II для будівництва казарм у Севастополі. У свою чергу, Херсонес II був збудований греками в V столітті до Р.Х. із будівель Херсонеса І, що містився на півострові Козачому. Це місто згадано в Аркадських клинописах під йменням Телапіли. Його збудували кіммерійці або кімморії (кінні орійці). Греки розібрали будівлі Телапіли (Херсонеса І) і побудували Херсонес другий. У давні часи землями Криму володіла орійська кіннота (ще їх називали саки). Вона була створена арійськими князівствами Придніпров’я, Причорномор я, Криму і Межиріччя для охорони їхніх рубежів. Потім утворилося велике самостійне Кіммерійське царство зі столицею Тіра. Від наших пращурів у Криму лишилося багато історичних скарбів. Назви старовинних міст Ор, Кемерчак, Саки – незаперечний доказ належности кримської землі орійцям. І хоч останній правитель Кімморії Тимір Ак Сак був схоплений візантійцями у фортеці Алуштой, спадковість кіннотної справи, розпочатої кіммерійцями, не перервалась, а перейшла до скито-таврів, а потім і до козаків. Згодом на теренах Кіммерійського царства виникло Тмутараканське князівство, яке було вотчиною Чернігівського князя. Київський князь Святослав отримав листа від Кримського Топарха такого змісту: Учасники віча, як увесь народ півострова, прагнуть незалежности від кочівників-хозарів, тому що не відрізняємось за звичками й побутом від жителів північної країни”, де править північний князь Святослав . Князь у 986 році здійснив визволення Тмутаракані від хозар, а його син Володимир Великий у 989 році довершив веління кримського народу і приєднав Крим до Київської Русі з містами Корсунь (Херсонес), Козлов (Євпаторія). Тому Мартін Броневський у своїх історичних працях впевнено написав: …славні запорожці – найближчі спадкоємці кримської старовини”.
Тимчасове володіння Кримом
| І |
Теперішні російські історики і політики навмисне перекручують історичні факти, пов язані з належністю Криму і Севастополя. Вони стверджують, що після війни 1768- 1774 років з турками Крим був приєднаний до Росії. Але всі офіційні документи того часу свідчать про зворотне. Крим належав до Катеринославської губернії, яка на той час входила до складу Малоросії, тобто до українських земель. Як відомо, в 1721 році Московське царство було перейменовано в Російську імперію, котра об єднувала всю сукупність територій, населених багатьма народами і яка де-факто проіснувала до Лютневої революції 1917 року. Червона окупація України здійснила деякий переділ споконвічних українських земель. Російській Федерації дістались українські землі Криму і Кубані. Першим це заперечив у вересні 1918 року Гетьман України Павло Скоропадський. Він наголосив: “Україна не може існувати без Криму – це буде тулуб без ніг і приєднав Крим до України. За Гетьмана України Павла Скоропадського Крим знову став невід ємною частиною України. Після відновлення Української держави було
вирішено питання з українським Чорноморським флотом. Усі екіпажі кораблів, які на 80 % складалися з українців, миттєво підняли синьо-жовті штандарти, а згодом Гетьман домігся повернення захоплених німцями кораблів та допоміжних суден. М. С. Хрущов повернув Україні її споконвічні землі після 36-річного загарбання Криму комуністичним режимом РФ. За весь час перебування в адміністративному підпорядкуванні Криму в складі Російської Федерації з її боку не було належного економічного впливу. Фактична економічна допомога надходила з Української радянської республіки. Хрущов 19 лютого 1954 року домігся законодавчої передачі Криму Україні. Але частина споконвічних українських земель Кубані, Астраханщини, Білгородщини дотепер належить Російській Федерації.
Чи приєднувала Катерина II Крим до українських земель?
Насправді після завоювання Російською імперією Кримського півострова першим із законів імператриці Катерини II був іменний указ № 15.925 від 8 лютого 1784 року, даний Катеринославському і Таврійському генерал-губернатору князю Потьомкіну Про облаштування Таврійської області”.
Повідомити Сенат Наш, – говориться в указі, – про склад Таврійської Області із 7 повітів, а саме: Симферопольського, Левкопольського, Євпаторійського, Перекопського, Дніпровського, Мелітопольського і Фанагорійського…”
Цим указом Крим був приєднаний остаточно до українських земель. В інших містах Криму імператриця затвердила місцеву кладу: В містах, які не будуть повітовими, на користь населення запровадити Ратуші на тій основі, як за установами Нашими про посади наказано .
Через два дні після створення Таврійської області, 10 лютого 1784 року, імператриця Катерина II видала інший іменний указ за № 15.929, даний Катеринославському і Таврійському генерал-губернатору князю Потьомкіну Про облаштування нових укріплень по кордонах Катеринославської Губернії”, яким остаточно підтвердила належність Криму до українських земель. Що стосується Севастополя, в указі прописано збудувати укріплення:
9-е. Фортецю велику Севастополь, де тепер Ахтіар, і де повинно бути Адміралтейство, верф для першого рангу кораблів, порт і військове поселення”.
Чорноморський флот сформувався з українців, і це розуміла імператриця, приєднуючи Крим і Кубань до України.
Отже, і Севастополь був законодавче приєднаний до Катеринославської губернії, і навіть десятим пунктом цього указу була приєднана Балаклава, сьомим – Перекоп, восьмим – Євпаторія, одинадцятим – Феодосія. Крім того, до Катеринославської губернії імператриця в цьому ж указі віднесла Фанагорію на острові Тамань і Єйське укріплення, які нині перебувають у складі Російської Федерації.
Будівничими Севастополя були українські козаки
Спробуйте собі уявити 1773 рік. За 10 років до заснування Севастополя до берегів Гераклеї прибув загін штурмана Батуріна на кораблі “Модон” і побачив пагорби, вкриті лісом, ідо простягалися удалечінь, бухти аж до гір. Біля обриву тулилося поселення Ахтіар (Білий стрімчак). Батурін склав першу карту з проміром глибин бухти. Саме на цю карту і звернув свою увагу Суворов і порекомендував Потьомкіну розмістити тут кораблі військово-морського флоту.
У листопаді 1782 року із Херсона в бухту прибули кораблі Дніпровської флотилії, що вперше лишилися зимувати: фрегати “Хоробрий” № 8 і Обережний № 9 під командуванням капітана першого рангу Одинцова. Взимку моряки збудували спеціальну пристань для кілювання кораблів, їхнього нахилу на бік, очищення днища та бортів.
Це була перша військова споруда. Другою спорудою став будинок відпочинку матросів, що потім отримав назву публічного дому. Він також був побудований взимку
1782 року на місці висушеного болота, в тій же бухті на початку балки. Від першої споруди бухта і балка отримали назву Кілем, що пов язано з процесом кілювання кораблів. За наказом князя Потьомкіна перший похід новозбудованої імператорської Дніпровської флотилії було доручено козацькому отаману майору Сидору Білому, який вранці 1 травня
1783 року на 16-ти великих суднах увійшов у Херсонеську гавань і став на якорях у теперішній Севастопольській головній бухті. Через добу, 2 травня 1783 року, в бухту увійшла Азовська флотилія Ф. А. Клокачова. За козацьким звичаєм Сидір Білий вітав побратимів з Дону гарматним пострілом, а потім цілий тиждень знайомив Клокачова з кораблями Дніпровської флотилії та районом плавання. Згадуючи цю подію, слід зауважити, що і сьогодні в музеї Чорноморського флоту Російської Федерації у Севастополі ви побачите псевдоісторичне полотно, на якому не Сидір Білий, а Суворов і Ушаков зустрічають Азовську флотилію.
Щоб стерти ці та інші добрі справи козацтва, імператриця Катерина II своїм указом скасувала назву козацьких полків: Я, Імператорська Величність Висока, указати посміла: сформовані із Малоросійських козаків полки іменувати карабінерами \
Та жодні імперські укази вкупі з псевдоісториками не знищать історичної правди.
Володимир Проценко