ДИВІЗІЙНИКИ ПІСЛЯ ВІЙНИ
2013/04/07
У старій волинській хаті знайшли кулемет, гвинтівки та полотно з тризубом.
2013/04/08

«ЛЕҐЕНДА»

Івана Климіва в ОУН знали під псевдом «Легенда». Він загинув у 33 роки. А до того часу просла­вився як Крайовий Провідник ОУН на Північно-Західних Українських Землях та Матірних Українських Землях, як організаційний референт Проводу ОУН та міністр політичної координації Українського Держав­ного Правління. А ще перед тим він провів кілька років у польській в’язниці та концтаборі.

Це він на початку війни інфор­мував Провід про те, що членство Організації в краї сяг­нуло позначки 20 тисяч членів, йому належала розбу­дова організаційної сітки на Волині. Про нього писали, що «в одному тижні він міг бути у Кракові, Холмі, Луць­ку, Кам’янці-Подільському, у Львові і знову в Кракові, де звітував Степанові Бандері про ситуацію в Україні. Як Край­овий Провідник ОУН за часів першої московської окупації Західніх Земель України – майже ввесь час перебував в Україні. А любив він особливо Волинь…».

Посмертно Іван Климів підвищений до ступеня генерала- політвиховника як перший організатор і політвиховник відділів Української Повстанської Армії, відзначений Золо­тим Хрестом Заслуги УПА.

Климів загинув у Львові 4 грудня 1942 року від рук одного із найжорстокіших гестапівських садистів – Вірзінга. Після довгих катувань він помер у в’язниці, а легенда оповідає, що останніми словами Івана Климіва-«Легенди» були: «Я вже вам сказав, що називаюся Климів-Легенда і нічого більше не скажу. Ви, бандити, окупували Україну і грабуєте, тому з вами говорити не буду».

В тюремній поодинці я пізнав Івана ближче. Це була людина непересічної енергії і чину. В камері він не дарму­вав ані хвилини. З пам ‘яті писав довгі лекції на історичні й ідеологічні теми. Зорганізував курси українознавства, організаційного вишколу, засад конспірації, пізнання во­рога – московського комунізму й ідеології українського націоналізму.

Задум був великий, а ще більші труднощі, бо ж це від­буваюся в тюрмі, приходилося писати зернятком олівця на паперцях до тютюну. Все це Климів писав у кількох примірниках і передавав до інших камер для вивчення. Для певности, чи друзі вивчали матеріяч, він часто приступав до першого-ліпшого із них під час прогулянки і ставив питання.

Зміст лекцій був для кожного зрозумілий, а метода кон­тролю була цілком успішна. За це друзі недолі могли бути йому тільки вдячні.

На протязі мого життя я не стрічав ні разу такого друга, щоб мав стільки багатющого матеріялу в пам ‘яті. Це направду була «ходяча енциклопедія». Він не тільки пам ‘ятав усі історичні дати, назви, історичні постаті, а подавав довші цитати з рефератів, із статтей д-ра Д. Донцова. Знав історії всіх політичних судових процесів ОУН і пам ‘ятав велике число засуджених. Від других вимагав ба­гато, але від себе давав іще більше. Не диво, що всі його любили й шанували. В житті і своїх чинах примінював заса­ди християнської моралі. Знав добре Святе Письмо й часто містив цитати з Євангелії у своїх лекціях. Він був перекона­ний, що боротьба українського народу за свою волю є свята, бо ми боремося за права, дані нам, як й іншим народам – Богом.

Кожного ранку й вечора, після нашої спільної молит­ви, Іван Климів клякав при ліжку, схиляв голову й молився. Особливо ранішня його молитва тривала майже годину. Не опускав нагоди відвідувати тюремну каплицю й часто сповідався, коли приїжджав наш капелян, о. Кладочний.

Під ту пору було ще багато націоналістів, які до релігії ставилися інертно, а до релігійних практик байдуже. Але приклад Климова мав на нас шляхетний вплив. Були часті дискусії на релігійні теми, й на тому дуже користали друзі, черпаючи для себе духовий корм із прикладів Івана Климо­ва, Крайового Провідника ОУН Степана Бандери, Романа Шухевича й тих, які ще й сьогодні живуть. «Людина, яка не вірить в Бога, – казав Іван, – уподібнюється до звірини».

Климів був великий мораліст. Хоч дівчатами не цікавився, але казав, що колись ожениться, бо це згідне з Божим зако­ном. Був завзятим противником «дон жуанів». Трапився та­кий випадок, що одші симпатик ОУН поступив невідповідно з молодою дівчиною. Цей факт дійшов до відома Климова, й Іван наказав дати винуватцеві буків у спину і сказати йому виразно: «Хай одружиться і поступає, як Бог наказав».

У тюрмі Іван Климів особливо цікавився молодими чле­нами ОУН і приділяв їм багато уваги в націоналістичному й моральному вихованні. Вибирав кращих із найкращих і та­ким вибранцям присвячував особливу увагу, бо з цих одиниць мали вийти відважні і шляхетні революціонери. До таких вибранців належали, між іншими: Кублій із Волині, Володи­мир Федишин й Іван Шпак із с. Нивиць. (Володимир Феди- шин згинув у с. Нивицях в лютому 1943 р. в бою з черво­ними бандами Колпака). Іван Шпак належав до найкращих бойовиків і зв ‘язкових Проводу Львів-Київ у часі німецької окупації. Його арештувало Тештапо разом із «Марком», і Шпак не витримав тортур, погодився співпрацювати з німцями. Розвідка СБ ОУН довідалася й переслухала І. Шпа­ка, який признався до вини. Організаційний суд покарав І. Шпака карою смерти і, хоч із великим болем серця, Іван Климів погодився на виконання вироку.

Іван Климів мав більше своїх вихованців, які (за вийнят­им І. Шпака) ніколи не завели надій свого провідника. Годі мені сьогодні пригадати їхні прізвища, до них треба враху­вати «Мечника» із с. Кривого, Вугляра й Миколу Свистуна із с. Ордова, який відомий під псевдом «Ворон» та «Орбей». Таких Іван Климів мав по всіх областях України й на них спи­рав свої найдовіреніші організаційні тайни.

Треба визнати, що І. Климів був добрим психологом і виз­навався на людях, підбираючи собі членів до окремих важли­вих завдань. У тому полягала вся таємниця, що Іван Климів мав надзвичайне щастя в підпільній боротьбі й завжди ви­ходив ціло в найтяжчих ситуаціях. Це він часто завдячував вишколеним і довіреним людям, яких мав у своєму оточенні.

Богдан Казанівський, «Шляхом Легенди»
Святослав Липовецький “Червоно-чорне. 100 бандерівських оповідок”

Поділитися в соціальних мережах

Share to Facebook
Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to Yandex

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *