Український націонал-соціалізм став першим насправді визвольним рухом в новій історії України і був започаткований найвидатнішим діячем української революції початку XX століття – Миколою Міхновським.
“Головна причина нещастя нашої нації – брак націоналізму серед широкого загалу. Націоналізм – це велетенська і непоборна сила. Під її могучим натиском ламаються, здається, непереможні кайдани, розпадаються великі імперії і з’являються до історичного життя нові народи, що до того часу були під чужинецькими гнобителями. Націоналізм єднає, координує сили, рве до боротьби, запалює фанатизмом поневолену націю в її боротьбі за самостійність”
Микола МІХНОВСЬКИЙ
Навіть зараз, в сучасній, незалежній Україні мало хто знає яке вагоме місце в відродженні незалежної української держави займав Микола Міхновський. У жодній енциклопедії, виданій за часів комуністичного тоталітаризму, не знайдете й згадки про цю неординарну постать в історії української політики. Причини такого замовчування зрозумілі. Микола Міхновський був першим, хто на межі XIX-XX століть чітко сформулював кінцеву мету української національної боротьби: “Одна, єдина, вільна, самостійна Україна від гір карпатських аж по кавказькі”. 1900 року вiн виголосив промову “Самостiйна Україна”, яка того ж року була видана у Львовi окремою брошурою. Проблеми взаємовідносин України та Росiї вперше в новiтнiй iсторiї розглядалися в нiй з позицiй державностi. “Українська мрiя” у вигляді питання про звiльнення нацiї з’явилася свiтовi. I хоча публiкацiя мiстила в собi бiльше запитань, нiж вiдповiдей щодо того, якими шляхами мусить іти Україна до незалежностi, сама постановка проблеми висунула її автора на одне з чiльних мiсць на українському полiтичному небосхилi.
Першим проявом його ідеї українського самостійництва стало засноване ним разом із п’ятьма друзями – своїм братом, І. Липою, Є. Черняхівським, Б. Грінченком, М. Вороним – “Братство Тарасівців”. Світоглядні концепції цього братства звучали для того часу більше ніж радикально: “Своя Самостійна Українська Держава. Без своєї національної держави ніяка нація не може жити й розвиватися. Настав час почати боротьбу за оцю свою національну державність. Не досить культурної праці старших поколінь. Треба перейти до праці активної політичної…
Ціль наша – визволення цілої нації з московської неволі, створення Самостійної Української Держави… Наше покоління мусить створити свою українську національну ідеологію для боротьби за визволення нації і для створення держави. Отже, ні проекти московських лібералів, ні соціалістичні програми московських революційних партій не можуть бути нами прийняті як наші проекти, як наші програми”.
Отже, хто ж такий Микола Міхновський? Які фактори при вихованні та становленні його політичного світогляду сприяли появі таких вільних, самостійницьких ідей?
Микола Іванович Міхновський народився 1873 року в селі Туровці, Прилуцького повіту на Полтавщині, де його батько був сільським священиком. Величезний вплив на становлення його особистості мав батько, який виховував Миколу серед мальовничої української природи, народних пісень, оповідань, дум, які створили характер свідомого українця. Іван Міхновський був хранителем національних традицій і, на відміну від інших священиків, які втрачали своє національне єство, від свого не відступився. Він належав до досить поширеної і глибоко шанованої в українських селах категорії священиків, які перебували в духовній гармонії з оточуючим населенням.
З дитинства Микола Міхновський виховувався на шевченківському “Кобзарі” і творах Котляревського… По закінченні Прилуцької гімназії Міхновський вступив до Київського університету св. Володимира, де вивчав право. В університеті вже існував соціал-демократичній гурток, з яким Міхновський одразу вступив в полеміку з приводу антинаціональної політики соціал-демократії. В Києві він узяв участь в створенні першої української право-радикальної організації – Братства Тарасівців. Це таємне товариство було засноване на могилі Тараса Шевченка влітку 1891 року. Міхновський розробив засади товариства, головним з яких була повна автономія України. Товариство наголошувало: “Україна була, єсть і буде завсіди окремою нацією”. Братство Тарасівців вело активну пропаганду серед селян і студентів. Проти тарасівців були всі – і старі українофіли і молоді марксисти. Їх вважали радикалами, яким просто хочеться бути оригінальними. Але незважаючи на це за два роки товариство здобуло членів і прихильників по всій Україні: Київщині, Харківщині, Одещині, Катеринославщині, Полтавщині і Чернігівщині. На київському з’їзді 1892 року організація вирішила перейти до політичної діяльності, але у 1893 році поліція викрила організацію і провела чисельні арешти. І хоча товариство припинило своє існування, початок національному відродженню було покладено.
11 лютого 1900 року ініціативний гурт студентів засновує Революційну Українську Партію (РУП). Біля її колиски бачимо й Миколу Міхновського. Саме він пише програмну статтю для РУП. Це була перша його публікація (видана брошура, до речі, у Львові), як побачимо далі, актуальність її не втрачена й донині.
Брошура Мiхновського була першою спробою оформити скривдженi нацiональнi почуття українцiв у рамках полiтичної програми, що стала дзеркалом тих переживань, якi нуртували в свідомості молодих українцiв, окрилених iдеями нацiонального визволення напередодні революційних потрясінь початку ХХ століття.
Заслугою М.Мiхновського перед українською державнiстю слід вважати те, що вiн публiчно заявив про законне право українського народу самостiйно вирiшувати свої проблеми.
Головним ворогом України М.Мiхновський вважав Росiю. Вiн застерiгав захоплених соцiалiстичними iдеями землякiв, що навiть у разi повалення самодержавства Україна залишиться в колонiальному станi, якщо не вийде зi складу iмперiї пiд час революцiї. М.Мiхновський пропонував йти до незалежностi протореними шляхами захiдних країн, використовуючи творчi потенцiї нацiоналiзму європейського типу.
Його ідея змусила народ повірити у те, що ми нація, яка має право на самостійне існування. Ми завжди мали це право, але вітер історії розгубив сторінки Переяславських статей, залишивши порожнє місце, яким і скористалася країна-протектор.
Сумніви, втрата сил, терпіння повертають деяких назад, але є ті, хто йде до вершини, а коли сили вичерпуються, чекають на зміну, у руки якої можна передати естафету. Такою верхівкою була для нашого народу самостійність. Слова “Самостійна Україна” стали молитвою, схожою на “Отче наш”, яка дала сили вже на останніх етапах шляху нашим національним провісникам.
Саме тоді, коли з-під ніг вибивають каміння, знаходиться той, хто сильніший за попередників, хто встигає перестрибнути на нову платформу.
На рубежі століть, у важкий переломний момент Україна мала такого сміливця, який на всю країну вигукнув гасло: “Одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна від гір Карпатських аж по Кавказькі”, немов передчував, бачив наперед, що це станеться, і це сталося саме у цьому столітті. Ним був Микола Міхновський.
Катя Антонець