«Неприхильна до ОУН тодішня українська преса різних політичних партій у своїх виступах проти націоназйстів завжди протиставляла їхній діяіьності т. зв. «органічну» працю, себто, працю в летальних українських організаціях, товариствах та установах, і дорікала, що, мовляв, ОУН відтягає українську молодь від позитивної участи в тому «органічному» секторі. А тим часом якраз члени ОУН були рушійною силою в праці всіх майже легальних українських культурно-освітніх, виховних і спортових організацій, хоч репрезентативні керівні посади в тих організаціях вони залишали, звичайно, не-членам ОУН, щоб не наражати цих організацій на переслідування з боку польської поліції та влади.
Для підсилення нашого твердження ми наведемо звіт 31 діяльности 30-х клітин Українського Студентського Товариства на західньоукраїнських землях за 1932-33 шкільний рік саме в тому «органічному» секторі. В тих 30-х клітинах було зорганізовано 697 студентів; із них тільки приблизно половина була членами ОУН, але саме вони на 90% були виконавцями охопленої звітом праці в рамцях діяльности «Студентських Громад», «Просвіти», «Рідної Школи», «Відродження», «Соколів» і «Лугів» на старих статутах.
За звітний час ці українські студенти виголосили доповідей – 921, улаштували спільних сходин із доповідями -223, підготовили театральних вистав 206, відбули організаційних поїздок у терен – 484, підготовили святкових концертів-академій-145, влаштували фестинів-57, вечерниць, забав – 51, виголосили святкових промов – 76, провели люстрацій – 116, загальних зборів – 62, анкет – 14, фізичних вишколів -13, керували діяльністю товариств -27, вели гуртки для неграмотних – 79, заснували нові читальні «Просвіти» – 4, кружки «РідноїШколи» – 2, гнізд «Сокола» і «Лугу» – 6, спортових гуртків – 2, відділів «Відродження» -6, інших товариств – 2, театрачьних гуртків – 5, хорових і музичних гуртків – 14, самоосвітніх гуртків – 22, огцадно-стевих – 8, спортових товариств -10, інших гуртків – 2, культ.-освітніх курсів – 11, збірних лекцій «Рідної Школи» -2, вели гуртки – 79, головами товариств були – 6, членами управ – 41, працювали при будові «Народніх Домів» – 99 днів.
І все це зроблено в той час, коли ті студенти вчилися, заробляли на свої студії і – дуже часто – були арештовані за революційну діяльність, що її вони вели як члени ОУН.
На окрему згадку при цьому заслуговує праця членів ОУН-Миколи Дужого, що був довгорічним секретарем Головної Управи матірного товариства «Просвіта» у Львові та душею всієї просвітянської роботи на західньоукраїнських землях, і Ярослава Старуха, ініціятора й організатора освітніх курсів молоді при читальнях «Просвіти» у Львівщині, що швидко поширилися по всьому краю і стали однією з найважливіших ділянок праці читалень «Просвіти».
Крайова Екзекутива ОУН особливу увагу присвятила була теж: спортово-виховним організаціям на західньоукраїнських землях. Тією ділянкою праці ОУН, у рамках летальних спортових організацій, товариств і секцій, керував Ярослав Рак-«Мортек», при співпраці інших членів ОУН, як Володимир Повзанюк, Володимир Левицький-«Ґерманік» та ін. З ініціятиви й силами ОУН у червні 1934 року почав виходити чи не перший український спортово-виховний тижневик «Готові», що проіснував до вересня 1935 року, коли його закрила польська влада. Редактором перших б чисел цього тижневика був інж. Є.Врецьона, а після його ув’язнення, аж до закриття тижневика, популярна серед кіл ОУН Софія Мойсейович-«Мошко», пізніша дружина Володимира Янева.
Щільна співпраця між: ОУН і «Пластом» проявлялася теж і в тому, що майже всі провідні члени ОУН були пластунами й скрізь по пластових куренях займали керівні пости. Тому, хоч формально жадного зв ‘язку між: УВО-ОУН і «Пластом» ніколи не було, проте фактично саме членству УВО-ОУН «Пласт» завдячував свій буйний розвиток у двадцяті роки. Але коли польська влада розв ‘язала «Пласт», то ОУН неприхильно поставилася до пляну продовжувати діяльність «Пласту» нелегально. ОУН стала на становищі, що для загально-національної виховної праці молоді треба знаходити нові легальні організаційні форми, а в підпіллі нелегально повинна вести свою діяльність єдина ОУН».
Петро Мірчук, «Нарис історії ОУН»
Святослав Липовецький “Червоно-чорне. 100 бандерівських оповідок”