Вояк Армії УНР Матвій Данилюк – єдиний учасник бою під Крутами, що дожив до здобуття Україною незалежності у 1991 році. Помер 1994 року на 103 році свого життя. Похований у селі Ватинець, Горохівського району на Волині.
Боєць беріг у таємниці все життя те, що у 1918 році він у складі Київської юнацької школи ім. Богдана Хмельницького вижив у бою під Крутами.
“Те, що він брав участь у бою під Крутами, тоді, як я ще ходила в школу, то того не знала. Аж почала працювати, отоді вже цю історію почали дізнаватись. Але те, що був під Крутами, він ніколи тим не вихвалявся. У нього навіть був прапор, який він стільки років тримав зашитим у подушці”, – розповіла вчителька Ватинецької школи Світлана Киричук.
Після повернення в село улюбленим заняттям діда Матвія була риболовля. Пропадав на річці Чорногузці цілими днями, а ще навчав дітлахів. У селі довгожитель мав шану і авторитет.
“То була людина-чудо, такий енергійний, такий життєлюб, сім’янин, сусід, взагалі хороша людина. Любив рибалити. Все боровся за Україну. Де б він не йшов ще тоді – за радянської влади – все казав: “Слава Україні!”, – описує свого земляка родичка Матвія Данилюка Надія Головчук.
Хати чоловіка у селі не залишилось, нащадків у селі теж немає. Його дружина Марина померла на 101 році життя. Мав трьох синів, усі воювали у Другу світову. У Ватинецькій школі досі щороку згадують свого земляка.
“Багато тоді загинуло, залишилось тільки декілька чоловік, була велика різанина. Піхота, як пробралась до студентів, то багато повбивали їх. Я би, напевно, не пішов, бо злякався, але ці хлопці дуже хоробрі”, – вважає учень Ватинецької школи Ігор.