28-го квітня 1943-го року у Львові була сформована перша українська дивізія “Галичина”. Через те, що дивізія була сформована в німецькій армії при зброї військ СС зараз лунає багато звинувачень в тому, що солдати, які там служили військові злочинці. Але якщо об’єктивно пошукати інформацію, то можна дізнатись, що це була суто фронтова частина, ні в яких каральних акціях вона участі не брала. І навіть Нюрбергський процес визнав дивізійників непричетними до військових злочинів. Тому українці, які служили в дивізії “Галичина” не були видані СРСР і більшість з них залишились на еміграції в різних країнах світу.
Крім того слід розібратись, чому українці йшли воювати на німецькому боці. Надто свіжими були спогади про криваве “визволення” Західної України, коли в період з 1939 по 1941 роки 300 тисяч українців були депортовані в Сибір, тисячі були замордовані в тюрмах. Наш народ був готовий вкласти угоду хоч з самим чортом тільки би не допустити повернення цього жаху. Нашому народу в черговий раз довелось з-поміж двох лих обирати менше.
А також німецька армія давала один з найкращих військових вишколів в світі, можливість навчитися користуватися наймодернішою зброєю. Це давало можливість підготувати кадри для подальшої боротьби проти більшовиків, бо насправді в 43-му ні в кого не було ілюзій на рахунок Німеччини, всі розуміли, що війна програна. Тож потрібно було використати німців в своїх цілях. Так як багато дивізійників перейшло в УПА, то можна зробити висновок, що повстанці протримались так довго в боротьбі проти радянських окупантів, певною мірою завдяки кваліфікованій підготовці вояків з дивізії “Галичина”
Ми маємо пам’ятати всіх, хто воював в ім’я високої мети — здобути волю для України, незалежно від того, в якій армії вони воювали. Вони діяли відповідно до обставин, які складались в ті важкі часи. Ми маємо їх зрозуміти, а не засуджувати!