ПОСТРІЛ В ОБОРОНІ МІЛЬЙОНІВ

22 жовтня 1933 року Польсь­ка Агенція Телеграфічна (ПАТ) по­відомила всьому світові, що у Львові, в радянському консульстві, застрелено начальника канцелярії Майлова і вбив­ця здався в руки поліції. Як згодом ви­явилося, бойовик ОУН Микола Лемик здійснив атентат на радянського ди­пломата як протест проти голодомору, який відбувався у Наддніпрянській Україні.

Вбивством радянського консула планувалось прорвати інформаційну блокаду щодо подій на Великій Україні у 1932-1933 роках. Уся галицька громадськість впродовж року намагалась до­помогти своїм братам за Збручем, але абсолютна більшість заходів були безрезультатними. Через те, головним за­вданням націоналістів було привернення уваги до голодо­мору та широке інформування світових ЗМІ про ці події. Інформаційним приводом мало бути вбивство радянського консула та відкритий судовий процес над його виконавцем.

З технічної сторони цей атентат був значно складнішим за попередні замахи УВО-ОУН, адже слід було увійти в консульство, орієнтуватися в приміщенні, потрапити на аудієнцію до консула, вбити його і потім живим здатись в ;,руки поліції, щоб чітко й гідно представити мотив атента-ту на судовому процесі. Підготовкою замаху безпосередньо займались Степан Бандера як Крайовий провідник та Роман (Шухевич як бойовий референт.

У внутрішньо-органі­заційній мережі було роз­почато пошук бойовика, який би погодився викона­ти «мокру справу» (вбив­ство) з тим, що є небезпе­ка загибелі добровольця. У кінцевому результаті із кількох зголошених вибір впав на 18-літнього сту­дента Львівського уні­верситету Миколу Лемика (вибір обумовлений тим, що вік майбутнього атен-татника не загрожував йому смертним вироком, а лише пожиттєвим ув’язненням).

За день перед атентатом Лемик був поселений в готель, де мав приготуватися до сповіді й в спокої провести останні години на волі. На запитання провідників про останнє ба­жання, Микола попросив, щоб його старі черевики передали батькові, який зможе ще з них скористати, а на вечерю задо­вольнився гречаною кашею з молоком.

Постріл Лемика, який в українських ЗМІ назвали «пострілом в обороні мільйонів», став великим резонансом не тільки в польсько-радянських взаєминах, але великою подією міжнародного масштабу.

Судовий процес над Миколою Лемиком переріс в об­винувачення радянського уряду в організації голодомору. Найкращі українські адвокати і сам Лемик були свідомі, що підсудний буде засуджений до довічного ув’язнення, тож основна мета великого й відкритого судового процесу вба­чалась у широкому висвітленні подій на радянській Україні.

Микола Лемик отримав довічне ув’язнення, проте з по­чатком II Світової війни йому, як і тисячам арештованих націоналістів, вдасться втекти із тюрми й, переживши бага­то пригод, знову повернутися до підпільної діяльності.

Святослав Липовецький “Червоно-чорне. 100 бандерівських оповідок”

Bandera.lviv.ua :: Бібліотека націоналіста