23 травня 1938 р. українські національно-визвольні сили напередодні вирішних для України подій зазнали непоправної втрати: від рук кремлівського вбивці П. Судоплатова загинув полковник Євген Коновалець. Цей удар викликав глибоке стрясення та спричинив різні внутрішні ускладнення в ОУН, але сили Організації не знищив і не послабив. Провід ОУН видав відозву, в якій підкреслював: «Нас не злякає терор Кремля! Як довго житиме останній український націоналіст, останній українець, так довго йтиме останній бій за Суверенну Соборну Українську Державу».
Головою Проводу ОУН став полковник Андрій Мельник. Однак нерішучість його під час подій 1938-39 рр. в Карпатській Україні, орієнтація на гітлерівську Німеччину, а не на власні сили привели до конфлікту з молодими діячами ОУН, а також Крайовим Проводом ОУН, який підтримував Степана Бандеру.
10 лютого 1940 р. С. Бандера скликав у Кракові конференцію, на якій стався розкол в ОУН. Ті, що стали на бік С. Бандери, а це була молодіжна більшість організації, почали називатися ОУН (революційна), або просто бандерівцями; прихильників А. Мельника, що складалися переважно з представників старої генерації, називали ОУН-м, або мельниківцями. Тоді ж був сформований новий Революційний Провід ОУН на чолі з С. Бандерою.
Великим політичним екзаменом для ОУН стали події у 1938-39 рр. на Закарпатті. 26 жовтня прем’єром автономної Карпатської України став о.Августин Волошин. Тоді ж з ініціативи ОУН сформовано військову організацію – Карпатську Січ, яка у грудні 1938 р. налічувала 10 тисяч вояків.
Вся поневолена Україна стежила за подіями на клаптику незалежної української землі – Карпатській Україні. Незалежність Карпатської України було проголошено 15 березня 1939 р. на Першому Соймі. Президентом її став о.Августин Волошин.
Таким чином маємо факт №1
В той ІСТОРИЧНИЙ час як Радянські комуністи разом з Німецькими фашистами робили спільний парад де поруч висіли два червоних стяги (один з серпом і молотом другий зі свастикою) ОУН почала боротьбу з Фашизмом і комунізмом.
За що ж і проти кого боролись українські націоналісти видно хоч би з Постанови III Надзвичайного Великого Збору Організації Українських Націоналістів:
Організація Українських Націоналістів бореться за Українську Самостійну Соборну Державу і за те, щоб кожна нація жила вільним життям у своїй власній самостійній державі. Знищення національного поневолення та експлуатації нації, система вільних народів у власних самостійних державах – це єдиний лад, який дасть справедливу розв’язку національного і соціального питання в цілому світі.
ОУН бореться проти імперіялістів і імперій, бо в них один пануючий народ поневолює культурно і політично та визискує економічно інші народи. Тому ОУН бореть-ся проти СРСР і проти німецької “Нової Європи”.
ОУН з усією рішучістю бореться проти інтернаціоналістичних і фашистсько-націонал-соціялістичнпх програм і політичних концепцій, бо вони є інструментом за-войовницької політики імперіялістів. Тому ми проти російського комуно-большевизму і проти німецького націонал-соціалізму.
ОУН проти того, щоб один народ, здійснював імперіялістпчні цілі, “визволяв”, “брав під охорону”, “під опіку” інші народи, бо за цими лукавими словами криється огидний зміст – поневолення, насильство, грабунок. Тому ОУН бореться проти російсько-большевицьких і німецьких загарбників, поки не очистить України від усіх “опікунів” і “визволителів”, поки не здобуде Української Самостійної Соборної Держа-ви (УССД), в якій селянин, робітник і інтелігент могтиме вільно, заможньо і куль-турно жити та розвиватися.
ОУН за повне визволення українського народу спід московсько-більшовнцького та німецького ярма, побудову УССД без поміщиків, капіталістів, та без большевицьких комісарів, енкаведистів і партійних паразитів.
В українській державі влада вважатиме за найвищий свій обов’язок інтереси наро-ду. Не маючи загарбницьких цілей та поневолених країн і пригноблених народів в своїй державі, народна влада України не витрачатиме часу, енергії та коштів на тво-рення апарату гноблення. Українська народня влада всі економічні ресурси та всю людську енергію спрямує на побудову нового державного порядку, справедливого со-ціяльного ладу, на економічне будівництво країни та культурне піднесення народу.
У лавах ОУН боряться українські селяни, робітники та інтелігенти проти гноби-телів, за УССД – за національне й соціяльне визволення, за новий державний поря-док та новий соціяльний лад:
1. а) За знищеня большевицької й німецької експлуататорсько-кріпацької системи в організації сільського господарства. Виходячії з того, що земля є власністю народу, українська державна влада не накидуватиме селянам однієї форми користування зем-лею. Тому в Українській Державі допускатиметься індивідуальне та колективне корис-тування землею, в залежності від волі селян.
б) За безплатну передачу селянам західніх областей всіх поміщицьких, монас-тирських та церковних земель.
2. а) За те, щоб велика промисловість була національно-державною власністю, а дрібна кооперативно-громадською.
б) За участь робітників у керівництві заводами, за фаховий, а не комісарсько-партійний принцип у керівництві.
3. а) За загальний восьмигодинний робочий день. Понаднормова праця може бути тільки вільною, як і кожна праця взагалі, і робітник отримує за неї окрему плату.
б) За справедливу оплату праці, за участь робітників у прибутках підприємства. Робітник отримуватиме таку зарплату, якої потрібно для забезпечення матеріяльних і духовних потреб цілої його сім’ї. При річних підсумках господарського стану підпри-ємства, кожний робітник одержуватиме: у господарсько-кооперативних підприємствах дивіденд (належна йому частка річного прибутку), а в національно-державних – премію.
в) За вільну працю, вільний вибір професії, вільний вибір місця праці.
г) За свободу профспілок. За знищення стахановщини, соцзмагань, підвищування норм та інших способів експлуатації працюючих.
4. За вільне ремесло, за добровільне об’єднування ремісників у артілі, за право ре-місників вийти з артілі та індивідуально виконувати працю й вільно розпоряджатися своїм заробітком.
5. За національно-державну організацію великої торгівлі, за громадсько-кооператив-ну дрібну торгівлю та за дрібну приватну торгівлю, за вільні базари.
6. За повну рівність жінки з чоловіком в усіх громадських правах і обов’язках, за вільний доступ жінки до всіх шкіл, до всіх професій, за першочергове право жінки на фізично легшу працю, щоб жінка не шукала заробітку на праці в шахтах, рудни-ках та інших тяжких промислах і в наслідок цього не руйнувала свого здовров’я. За державну охорону материнства. Батько сім’ї одержуватиме, крім плати за свою працю, додаткову платню на утримання жінки й неповнолітніх дітей. Лише в таких умовах жінка матиме змогу виконувати свій важливий, почесний і відповідальний обов’язок матері й виховательки молодого покоління.
7. а) За обов’язкове середнє навчання. За піднесення освіти і культури широкої народньої маси шляхом поширення мережі шкіл, видавництв, бібліотек, музеїв, кіно, театрів тощо.
б) За поширення вищого й фахового шкільництва, за невпинний ріст висококваліфікованих кадрів фахівців на всіх ділянках життя.
в) За вільний доступ молоді до всіх вищих навчальних закладів. За забезпечення студентства стипендіями, харчами, мешканнями та навчальними приладдями.
г) За всебічний гармонійний розвиток молодого покоління – моральний, розумо-вий та фізичний. За вільний доступ до всіх наукових і культурних надбань людства.
8. За пошану до праці інтелігенції. За створення таких моральних основ праці, щоб інтелігент, будучи цілком спокійний про завтрашній день та про долю сім’ї, міг віддатися культурно-творчій праці, мав потрібні умовини для праці над собою, постійно збагачував свої знання та підвищував свій розумово-культурний рівень.
9. а) За повне забезпечення всіх працюючих на старість та на випадок хвороби чи каліцтва.
б) За широке запровадження охорони народнього здоров’я, за поширення сітки лікарень, санаторій, курортів та будинків відпочинку, за збільшення лікарських кадрів. За право працюючих на безплатне користування всіма закладами охорони здоров’я.
в) За особливу державну опіку над дітьми й молоддю, за поширення сітки дитячих ясел та садків, санаторій, таборів відпочинку та спортивних організацій. За охоплення всієї дітвори та молоді державними закладами опіки та виховання.
10. а). За свободу друку, слова, думки, переконань, віри й світогляду. Проти офіційного накидання суспільності світоглядних доктрин і догм.
б) За вільне визнавання і виконування культів, які не суперечать громадській мо-ралі.
в) За відокремлення церковних організацій від держави.
г) За культурні взаємини з другими народами, за право виїзду громадян за кор-дон для навчання, лікування та пізнавання життя й культурних надбань других на-родів.
11. За повне право національних меншостей плекати свою власну по формі й по змісту національну культуру.
12. За рівність всіх громадян України, незалежно від їх національности, в держав-них та громадських правах та обов’язках, за рівне право на працю, заробіток і відпочинок.
13. За вільну, українську по формі й по змісту культуру, за героїчну духовність, високу мораль, за громадську солідарність, дружбу та дисципліну.
Таким чином маємо факт номер 2:
ОУН була СОЦІАЛІСТИЧНОЮ ПАРТІЄЮ, котра в умовах війни і поневолення України фактично займалась правозахисною діяльністю в доступній для того часу формі і методиці. Тобто збройним шляхом.
Де ж діяла ОУН:
На перекір радянській міфології видно, що (і це факт номер 3) ОУН охоплювало своєю діяльністю ВСЮ територію України. Наприклад:
Григорій Ільченко, член ОУН з 1941 року, котрий був зв’язковим обласного та крайового проводів ОУН, районним провідником ОУН Широківського району Дніпропетровської області, пише: «З початком 1942 року підпілля ОУН у нашій області було не тільки численне, а й розгалужене, діяло професійно. Наші люди за завданням ОУН працювали в різних німецьких установах, на залізниці, у ремонтних цехах військової техніки, поліції, СД і навіть гестапо… Коли мене затримала нікопольська поліція, за два місяці я переніс дуже тяжкі тортури, наслідки яких відчуваю до сьогодні, гестапівці від мене нічого не добилися. Обласний провід дізнався, де я подівся, і за мною прибули два «працівники» СД. Вони досконало володіли німецькою мовою, були при зброї і мали документальну вимогу, аби гестапо передало мене до їх рук. Це був мій порятунок… ОУН в 1942-1943 роках була професійною політичною силою, фашисти вже бачили свій крах, тому так скаженіли».
Як видно з тієї статті діяльність не припинилась навіть коли німецьких окупантів змінили московські:
Один з документів з архіву НКВД-КДБ-СБУ
“Из докладной записки начальника УНКВД по Днепропетровской области полковника Госбезопасности Седова
секретарю Днепропетровского обкома Найденову 25 апреля 1944 г. Совершенно секретно
В своих предыдущих сообщениях я ставил Вас в известность о вскрытии и ликвидации подполья организации украинских националистов в городе Днепродзержинске, Криничанском, Криворожском, Сталиндорфском, Томаковском, Петровском, Никопольском и ряде других районов Днепропетровской области.
В течение апреля месяца нами дополнительно вскрыто ОУНовское подполье в Широковском, Магдалиновском, Софиевском районах, а также на ряде рудников Криворожья. ”
От з таких невідомих героїв складається слава української нації. А скільки їх ще, невідомих прізвищ героїв котрі чинили спротив окупантам всіх мастей?
Наприклад ось людина котру мало хто з сучасників зарахував би до діячів підпілля ОУН. Однак є свідки котрі підтверджують факт співпраці пана Стельмаха з ОУН.