“Бійці й командири Української Повстанської Армії!
Гітлерівська Німеччина остаточно розгромлена й розбита.
Не боятися більше українському народові ні винищування у газових камерах, ні масових розстрілів цілих десятків сіл озвірілими гестапівцями. Не буде вже німець бити по лиці свободолюбного українського селянина, ні відбирати його землі, щоб повернути його в раба німецького пана. Не гнатиме тисяч і десятків тисяч робітників і селян у новітній “ясир” в Німеччину.
Не ждатиме український інтелігент на свою чергу, коли його фізично знищать, бо він міг би в прийдешньому бути постійною загрозою для окупанта. Західний варвар не буде вже панувати на українській землі.
Великий вклад у перемогу над Німеччиною внесли й Ви, Українські Повстанці. Ви не допускали, щоб німець свобідно господарив на українській землі й вповні її використовував для своїх загарбницьких цілей. Ви не дозволяли йому грабити українського села, не допускали до вивозу в Німеччину. Ваша караюча рука гідно відплачувала за розстріли й палення сіл… У боротьбі з Німеччиною наша Українська Повстанська Армія зорганівувалася і пройшла першу бойову школу”.
Цими словами звернувся Головний командир УПА Роман Шухевич до повстанців з приводу капітуляції гітлерівської Німеччини.
Дійсно, тяжкою і запеклою була боротьба ОУН(б) і УПА з німецько-нацистськими окупантами. Достатньо сказати, що в бою з німцями 13 травня 1943 р. загинув перший штаб УПА на чолі з Головним командиром В.Іваховим. Від рук окупантів загинуло 2 начальники штабів військових округ, 4 курінні командири УПА, біля 20 сотенних командирів, 3 члени Проводу ОУН(б), 2 члени Українського Державного Правління, 5 крайових і теренових провідників, 8 членів крайових проводів, і тисячі низових керівників та рядових націоналістів.
За боротьбу за самостійність України бандерівці каралися по найстрашніших концентраційних таборах Третього Райху: Аушвіц, Бухенвальд, Маутхаузен, Заксенхаузен, Майданек, Равенсбрюк та ін. І зауважимо, що жоден націоналіст у таборі не пішов на співпрацю з адміністрацією – не став капо чи форарбайтером, аби зберегти свою шкуру ціною визиску товаришів по нещастю.
Підпілля ОУН(б) і загони УПА зробили свій вагомий внесок у розгром фашистських окупантів. За підрахунками доктора історичних наук І.Патриляка, українські повстанці в боях знищили бл. 18,5 тис. німецьких солдатів і їхніх союзників. Втрати УПА склали бл. 13 тис. бійців, ще 10 тис. – члени ОУН(б) і симпатики.
Внаслідок перешкоджання УПА вивозу робітників до Німеччини із генерального округу Волині та Поділля за весь 1943 р. їх вивезено тільки 43 000 чол. проти 233 000 у 1942 р. На Волині й Поліссі німці втратили 74,82% орних земель для поставок, 76,45% норми хліба, 77,86% поставок рогатої худоби.
Цим націоналісти на ділі підтвердили своє кредо:
“ОУН з усією рішучістю бореться проти інтернаціоналістичних та
фашистсько-націонал-соціалістичних програм та політичних концепцій, бо вони є інструментом завойовницької політики імперіалістів”. (З постанов “Третього Надзвичайного Великого збору ОУН” ЦДАГО України. – Ф.57. – Оп. 4. – Спр. 352. – Арк. 16, 22–а–27.)
Тому ніхто не може заперечити того внеску, який зробили члени ОУН(б) і бійці УПА, у боротьбі з німецьким націонал-соціалізмом спільно з іншими націями в Другій світовій війні. Тому День Перемоги над гітлеризмом – це також свято УПА і всієї України. На одного окупанта стало менше!
Як мовить листівка “На скін гітлерівських загарбників”, “… прийшов час, і кати пізнають теж, що таке тюрми, концтабори, шибениці, масові розстріли, спільні могили. Простелився шлях до смерті і ганьби кохам, франкам, вехтерам, кацманам та іншим, яких руки забагрені українською кров’ю. Де ж та німецька гордість і зарозумілість, де «нур фюр дойче»? Вже все то згинуло, але залишиться страхітливий спогад та пересторога майбутнім поколінням… І сьогодні, коли згадуємо німецькі звірства на Україні, радіємо, що врешті прийшов час науки і кари”.
Ушануймо в цей день членів ОУН(б) і вояків УПА, що впали в боротьбі за визволення України від фашизму. Шануймо всіх українців, що боролися проти проти гітлерівців і невинно загиблих від рук окупантів. Усі вони поклали свої життя для того, щоб наша нація жила, а не животіла в чужинському рабстві.