Виповнилась чергова річниця відтоді, як 5 березня 1950 року загинув Роман Шухевич. Про нього написано багато статей і великих досліджень. Але в його біографії досі існує малодосліджений аспект. Це його роль в ідеологічній еволюції ОУН і конфлікті в Закордонних Частинах ОУН, який виник між її консервативним керівництвом на чолі з Степаном Бандерою і соціально-демократичною опозицією до нього.
Загальновідомим є факт, що ІІІ Надзвичайний Великий Збір ОУН, що офіційно закріпив демократичні і соціалістичні зміни в ідеології відбувся під головуванням Романа Шухевича. Але цей факт не є достатньо промовистим, оскільки Степан Бандера теж визнавав рішення цього збору, принаймні формально. Тому визначальним в цьому питанні є ставлення Романа Шухевича до конфлікту між Бандерою і опозицією в ЗЧ ОУН, який розгорівся з приводу дотримання рішень збору.
Нижче наводимо уривок з праці Романа Кричевського “ОУН в Україні ОУНЗ і ЗЧ ОУН”, де на фактичному матеріалі пояснюється, що Роман Шухевич, як і весь провід ОУН в Україні, УПА і УГВР підтримував соціально-демократичну опозицію в ЗЧ ОУН і засуджував консервативний ухил Степана Бандери та його оточення. В кінцевому результаті це призвело до того, що вже після смерті Шухевича, його послідовники з проводу ОУН в Україні прийняли рішення про виключення Бандери з керівництва ОУН.
Ми подаємо текст рішень проводу ОУН в Україні у скороченому вигляді (лише заголовки), а для повного ознайомлення пропонуємо прочитати всю книгу Кричевського.
“ПОГЛЯДИ ОПОЗИЦІЇ ПОКРИВАЮТЬСЯ З ПОГЛЯДАМИ ПРОВОДУ ОУН В УКРАЇНІ; ГЕН. ЧУПРИНКА-ШУХЕВИЧ ДАЄ ВІДПОВІДЬ БАНДЕРІ
І опозиція і Бандера переслали окремими кур’єрами свої погляди на письмі до Проводу ОУН в Україні і, продовжуючи між собою полеміку, вичікували на відповідь.
Нарешті літом 1950 р. прийшли з України кур’єри і принесли від Проводу ОУН пошту: кілька листів і десятки статей та цілих брошур. Можна сказати — цілий духовий дорібок української революції за останні повоєнні роки. Матеріял був такий вичерпний, що не міг залишити навіть найменшого сумніву в тому, які є дійсні і нефальшовані ідейно-програмові позиції ОУН і як дивляться керівні чинники на програмовий конфлікт в ЗЧ ОУН. При тому варто відзначити ще один факт. Листи були зредаговані ще за життя ген. Чупринки-Шухевича. На них є дата жовтня 1949 р. (хоч вони, зі зрозумілих причин, прийшли на чужину аж літом 1950 р.), а генерал Т.Чупринка згинув в березні 1950 р. Тому, що і Бандера і ті що з ним, покликаються на авторитет ген. Чупринки, це ствердження не буде маловажним. Зрештою, справа не тільки в листах. Коли б навіть хтось хотів якнебудь підважити їх авторитет, то про духовий зміст Організації свідчать десятки статтей, друкованих в рр. 1946-1950, отже якраз в той час, коли жив і командував Великий Генерал. Так-то ніхто не може ставити під сумнів, які були його правдиві політичні погляди і з ким він погоджувався — з опозицією, чи з Бандерою.
Але даймо слово самому Проводові ОУН і його документарному матеріялові.
ПРОВІД ОУН В УКРАЇНІ ПІД КЕРІВНИЦТВОМ РОМАНА ШУХЕВИЧА ПОСТАНОВИВ, ЩО:
1. “ЗЧ ОУН відійшли від букви і духа постанов III Надзвичайного Великого Збору”
2. “Україна з демократичним устроєм — ціль ОУН”
3. “Боротьбу треба вести проти російського імперіялізму, а не проти російського народу”
4. “ОУН стоїть на позиціях безкласового суспільства”
5. “ОУН не займається метафізикою і не перебирає компетенцій церкви”
6. “Розкрити ідейну забріханість ворога [сталінізму] і відібрати від нього не його [соціально-революційні] вартості”
7. “Твердження, що ОУН ідеологічно не еволюціонувала у воєнні роки не є вірне”
8. “Ідеологія Д.Донцова чужа для ОУН”
9. “Еміграція [ЗЧ ОУН] має тільки допоміжне значення”
10. “Не приймаємо до відома виключення [Бандерою] членів опозиції з ОУН”.
(Роман Кричевський, “ОУН в Україні, ОУНЗ і ЗЧ ОУН”).
Отже, як бачимо, Роман Шухевич був не лише видатним військовим і політичним лідером, але також ідеологічно грамотним діячем, який просував в ОУН соціально-революційну лінію і давав відсіч консервативним ухилам.
Джерело: opir.info