У всі часи цурався світ таких –
Які уміли йти лиш проти руху,
Для кого бути іншими – не гріх,
Хто не збирав з чужого столу крихт –
Бо сильні духом.
Їм плисти проти течій – не звикать,
У вічі правду-матінку – не лячно.
Якщо і бракне хліба їм куска,
Чи навіть схопить катова рука –
Вони не плачуть.
Нема їм місця в натовпі, нема,
Їм місце лиш одне – на гільйотині.
І доки не розвіється туман
Людської фальші, зрадництва й оман –
Вони гонимі.
Юрма кидає в спину – “Диваки!”,
На кожнім кроці – осуд їм і ґрати.
Так було, є і буде всі віки –
Ці непокірні чола, на яких
Сліди розп’яття…
Бунтарський дух, що в тисячах згорань
Щоразу воскресає Фенікс-птахом…
А Ти, Людино, в мить протистоянь
Добра зі Злом – зречешся свого Я?
В ім’я чого готова Ти на плаху?
Наталія Крісман