“Петлюра-антисеміт” – звернення «До населення України» за підписом головного отамана військ УНР, датоване 1921 роком. Перед вами уривки з цього документа:
“…Єврейське населення – дрібні торговці, ремісники та робітники,– що, як і всі трудящі, заробляє кусок хліба своєю працею, також скривджене і пограбоване більшовицькими порядками. Крам з крамниць торговців, інструмент і верстати у ремісників відбираються для комуни.
Хіба це не розорення для єврейського населення? Хіба ж, загибаючи з голоду, пограбоване єврейське населення може радіти грабіжникам-більшовикам? Ні. Єврейське населення так, як і ви, селяни, жде не діждеться визволення від комуністів-грабіжників…
Коли ви зустрінете серед комунистів євреїв, пам’ятайте, що вони для свого народу такі ж запроданці–– каіни, що забули віру і закони батьків своїх, як і ті з наших зрадників, що пристали до комуністів; і несправедливо було б складати вину за них на весь єврейський нарід, як неможливо складати вину за наших зрадників–комуністів на весь український нарід.
…та сердечна зустріч, яку проявило єврейське населення при поверненні нашого війська на рідну територію в минулому році, ті сльози, якими єврейське населення проводжало наше військо, і той жах, який охопив єврейське населення перед навалою більшовиків, ті десятки тисяч євреїв, що потягнулися за нашим військом, тікаючи від більшовицької навали, і що тут, разом з нами,на чужині, ділять нашу долю і мріють нашими мріями, – все це переконало цілий світ, що бандити не ми, а самі більшовики.
…Тяжко мені чути більшовицьку брехню про вас, брати-селяни, і коли б серед вас завелась яка паршива вівця, яка плямує усіх вас ганебними бандитськими вчинками, мусите викинути її з ваших рядів негайно…
Як Головний Отаман Війська Українського я наказую вам: більшовиків-комуністів і інших бандитів, що роблять єврейські погроми та нищать населення, карати безпощадно і як один стати в оборону бідного змученого населення і через ваші військові суди розправлятися з бандитами негайно.”
Ось цікавий факт, що 26 серпня 1919 року в місті Кам’янець-Подільський відбулася конференція єврейської соціалістичної партії Поалей-Ціон, яка схвалила діяльність уряду УНР, особливо у справі боротьби з погромами. Тобто фактично цей анархіст вбив одного з лідерів українського національно-визвольного руху завдяки якому було врятовано тисячі, якщо не десятки тисяч євреїв…
У кожному окремому випадку Директорією створювалися Надзвичайної слідчої комісії для розслідування подій, а 14 червня 1919 р. Кабінет народних міністрів, заслухавши на засіданні доповідь міністра єврейських справ про погроми у містах Кам’янець і Проскурів та про злочинну антиєврейську агітацію, постановив: «Вжити рішучих заходів до цілковитої ліквідації погромних проти єврейських подій, а винних притягнути до суворої кари за законами військового часу».
У прийнятому 25 травня 1919р. Законі «Про утворення Особливої комісії для розслідування проти єврейських погромних дій» даній установі були надані надзвичайні повноваження – притягнення до смертної кари, а також закріплювалося, що « …комісія має право безпосередньо підіймати карне переслідування
проти урядових осіб всіх рангів, як за загальні, так і за службові карні вчинки, що в зв’язку з погромними подіями».
Отаман Семесенко, який був дуже популярний між повстанцями був заараштований та пізніше розстріляний за наказом петлюри саме через погроми.
Не було прийнято до уваги і заяву єврейських лідерів, які виступили на захист Симона Петлюри. Зокрема, такі представники, як Жаботинський, Марголін, Гольдельман, Добковський, намагалися довести помилковість обвинувачень, які висували покійному Петлюрі. Але марно.
Так, Елія Добковський дав письмові свідчення щодо участі у справі про вбивство Петлюри Михайла Володіна, якого він вважав агентом НКВС. Володін, з’явившись у Парижі в 1925 р., нібито активно збирав інформацію про отамана, був особисто знайомий зі Шварцбардом і, за версією Добковського, допомагав йому підготувати вбивство. Про причетність НКВС до організації вбивства Петлюри в 1926 р. свідчив у Конгресі США Пьотр Дєрябін, співробітник ОГПУ (підрозділ НКВС), який втік на Захід. Проте все це було проігноровано.