ЗО ЧЕРВНЯ 1941 РОКУ

29 червня 1941 року більшовики покинули Львів, а вранці наступ­ного дня в місто ввійшли кілька німецьких частин та український батальйон «Нахтіґаль».

Цього дня трапилася неочі- кувана для всіх подія: націоналісти скликали Національні збори, на яких прийняли текст проголошен­ня незалежності України, а також декрет, яким призначено голо­вою уряду 29-літнього Ярослава Стецька. Увечері ЗО червня і вранці 1 липня текст Акту відновлення Української Держави пролунав по радіо. У документі йшлося про те, що «волею Українського народу Організація українських націоналістів під проводом Степана Бандери проголошує відновлення Української Держави, за яку поклали свої голо­ви цілі покоління найкращих синів України». Водночас Акт проголошення просив населення «не скласти зброї так до­вго, доки на всіх українських землях не буде створена суве­ренна українська влада».

Німці не могли стерпіти подібної «витівки». Після Закар­паття це вже вдруге ОУН дозволила собі господарювати на території «нового європейського порядку» (до речі, 23 черв­ня 1941 року, за тиждень перед відновленням Української Держави, свою державність проголосили литовці). Після двомісячного слідства ніхто із провідників нової держави не погодився відкликати Акт відновлення державності і багато хто з провідного членства ОУН опинився у концентраційному таборі Заксенгаузен.

А в той день, ЗО червня українська влада приймала відвідувачів із різних делегацій: представники «Центросою- зу» просили дозволу відновити кооперативну торгівлю, деле­гати з провінції бажали дізнатись про долю колгоспів, освітяни на чолі із професором Іваном Крип’якевичем цікавились про­грамою навчання для народних та сільських шкіл.

Останньою того дня прийшла делегація українських студенток вищих шкіл. їх цікавило, яке завдання перед українськими студентками ставить молода Українська Дер­жава.

«Коли на захист Акта ЗО червня 1941 року ми не були спроможні поставити танків, гармат і бомбовозів, відповідно сильної армії, бо так склалися умови, – ми вирішили танкам, бомбовозам і гарматам окупантів про­тиставити вірність ідеї Суверенітету нації, гідність і гордість великої духом нації, незламність нашого характе­ру, чистоту нашого серця, нашу безстрашність особисто захищати проголошене діло, ні за яких умов цього не запере­чити, не відкликати, витримати до кінця».

Ярослав Стецько, Голова Уряду

Святослав Липовецький “Червоно-чорне. 100 бандерівських оповідок”

30 червня 1941 року. Львів’яни в очікуванні проголошення Акту відновлення державності
Bandera.lviv.ua :: Бібліотека націоналіста