Вересень 1943 р.
Татари Поволжя!
Вирвавшись з совєтських смертельних пазурів, Ви потрапили в жахливий голодний і холодний полон фашистського звіра. Рятуючи життя, Ви пішли добровольцями в героїчну армію. У Вас також палала ненависть до большевицької Москви. Ви мріяли про відродження свого народу, з якого Москва зробила своїх підданих.
Пригадайте, хто Ви були в минулому? Адже не завжди Ви були невільниками Москви. Адже були інші, щасливі часи татарського народу. Тремтіла Москва перед величністю Казанського, Астраханського і Касимівського ханств. Власником середньо-волзьких земель, рибних багатств, пухових промислів — був татарин, а не московський зайда.
Настали важкі роки 1552-54 рр. Востаннє розлягся заклик муедзина з мінарету Казанської мечеті. Він закликав захищати Казань від полчищ московських стрільців Басманова. Не забув Ваш народ передсмертні стогони Касимівського хана Ахмета, закатованого 1679 р. в застінках московського слідчого підвалу, за намагання привернути минулу волю татарського народу. Намагались Ваші предки добитися визволення в загонах Разіна і Пугачова. Важко вони заплатили за це. Наповнилася Волга від Камишину до Астрахані трупами Ваших борців-виселенців. Так розплачувалися московські майстри заплічних діл: Суворови, Паніни і Міхельсони з Вашими предками.
Не покращала Ваша доля і з приходом совєтів, які почали продовжувати політику білої Москви. Большевики принесли Вам страхіття голоду 1921-22 рр. Жива у Вашій пам’яті ганебна колективізація 1929-31 рр., що позбавила Вас землі, пасовиськ і стад. Примушені Ви були розсіятися по всій країні в гонитві за шматком насущного хліба.
В цій війні Ви бажали смерті червоній Москві. Через це частина з Вас пішла проти большевиків разом з німецькими військами. Але Німеччина не несе волі. Це такий самий імперіяліст, як і большевицька Росія. В цьому добре переконався український народ, який підняв збройну боротьбу проти московських і німецьких катів. Загони Української повстанської армії уже багато місяців б’ються за свою справжню незалежність і підтримують визвольну боротьбу всіх народів Сходу.
Якщо Вам дорога особиста воля, якщо Вам дорога справа відродження свого народу — піднімайтеся на боротьбу з вашими поневолювачами — Москвою і Берліном.
Із зброєю в руках переходьте в свої національні партизанські загони при Української повстанчій армії. На українській землі збирайте сили для переможної боротьби за самостійну Татарію.
Ваша боротьба священна, і ми віримо в перемогу. У війні загине московський поневолювач. Цьому запорука – єдиний визвольний фронт народів Близького і Далекого Сходу.
Хай живе відроджена держава татарів Поволжя!
Хай живуть визволені народи Сходу і Азії!
Хай живе самостійна Україна!
Постій, вересень 1943 р.
Головна команда Української повстанської армії
Джерело: “Українська повстанська армія”. Зб. документів за 1942-1950рр. Частина 1. Видання Закордонних частин Організації українських націоналістів. – 1957. – С.108-109. Друк. прим.
